Плодові дерева

Доглянутий фруктовий сад – гордість будь-якого садівника. Кожен вирощує в своєму саду дерева відповідно до свого смаку та клімату місцевості. Однак завдяки досягненням селекціонерів сьогодні стало можливим вирощування на півночі плодових культур, які завжди вважалися південними, тому межа між теплолюбними й морозостійкими культурами стала не такою явною. Мало того, із саджанців нових сортів урожай можна отримати не через п'ять-сім років, як раніше, а вже на другий-третій рік.

Які фруктові дерева зазвичай ростуть у наших садах? Яблуні, груші, абрикоси, вишні, сливи та черешні. У південному кліматі можна виростити персик, шовковицю, гранат і інжир. Багато з цих культур не тільки смачні, а й мають лікувальні властивості. Екзотичні плодові дерева – фінік, кавове дерево, кумкват, авокадо, фейхоа, лимон, какао – можна виростити з насіння в оранжереї або на підвіконні.

Дерева складаються з кореневої системи, штамба, центрального провідника та бічних (скелетних, напівскелетних, обростаючих) гілок. На гілках формується два типи бруньок: ростові, або вегетативні, та квіткові, або генеративні. Генеративні бруньки більші за ростові й мають більш округлу форму. І з них спочатку розвиваються квітки, а потім і плоди. Плодами дерев бувають фрукти, ягоди та горіхи.

3 унікальні ягоди, які можна виростити в саду

Ягоди для садуЛіто – пора ягід, і в наших садах зріють давно відомі й улюблені нами культури – малина, полуниця, вишня, смородина, аґрус... Однак останнім часом стали набувати популярності й не такі поширені в садівництві ягідні рослини – ірга, брусниця, черемха, жимолость. Вони корисні та смачні, причому їхній смак ще не встиг приїстися. До того ж вирощувати ці культури та збирати з них урожай виявилося досить легко, тому дозвольте нам представити вам ці чудові ягоди.

Продовжити читання  

Абрикос: посадка і догляд, обрізування і щеплення

Дерево абрикосАбрикос звичайний (лат. Prunus armeniaca) – вид плодового дерева роду Слива родини Розові. Науковці досі точно не знають, звідки взявся абрикос. Одні вважають, що з району Тянь-Шань у Китаї, інші впевнені, що батьківщиною рослини є Вірменія. У всякому разі, до Європи абрикос потрапив саме з Вірменії: існує версія, що Олександр Македонський привіз його до Греції, а звідти дерево потрапило до Італії, проте документальних підтверджень цьому немає. На територію Росії абрикос було завезено із Західної Європи в XVII столітті, а в Україну і на Кавказ він потрапив із Середнього і Близького Сходу. На перське походження абрикоса вказує назва «жерделі», поширена в той час на теренах України. У Росії абрикос теж іноді називали «жерделі», а ще «жовтосливник» і «морель».

Продовжити читання  

Азіміна: посадка та догляд, вирощування в ґрунті

Азіміна: вирощування у відкритому ґрунтіАзіміна, або пау-пау чи папая (лат. Asimina) – рід квіткових рослин родини Аннонових, що налічує 8 видів, поширених переважно в природі США. Азіміну називають також банановим деревом або американською папаєю (пау-пау), оскільки плоди всіх трьох рослин мають між собою деяку схожість. Заради цих їстівних плодів у садах вирощується вид азіміна трилопатева, або азіміна трилобіт (Asimina triloba), введена в культуру в 1736 році. Вирощують її в регіонах із теплим кліматом, наприклад, в Італії, Франції, Японії та Іспанії. Зростає азіміна і в Україні, переважно в її південних районах. Азіміна в Росії зустрічається здебільшого в Краснодарському та Ставропольському краї, хоча відомі випадки її успішного плодоношення і в Оренбурзі. Окрім смакових якостей, що заслуговують на визнання, цікавість викликають також лікувальні властивості азіміни.

Продовжити читання  

Айва: посадка і догляд, обрізування та щеплення

Дерево айваАйва звичайна, або айва довгаста (лат. Cydonia), є однотипним родом деревних рослин родини Розові, поширених у природі Середньої Азії, Закавказзя та Кавказу, а також помірних районів Азії, Центральної і Південної Європи, де вона росте на узліссях, вирубках і галявинах, по берегах річок і струмків, у нижньому поясі гір. Айва воліє пухкі, вологі та родючі піщані, важкі суглинні, червоноземні і чорноземні ґрунти.

У культурі айву вирощують не тільки в жаркому кліматі Південної Африки, Австралії й Океанії, але також в обох Америках і навіть таких доволі прохолодних районах, як Шотландія та Норвегія. Людству айва відома понад 4000 років – саме її плід вручили Афродіті як переможниці на звання «Найпрекраснішої», тож знамените «яблуко розбрату» виявилося айвою.

Продовжити читання  

Алича: посадка і догляд, обрізування і щеплення

Дерево аличаАлича (лат. Prunus cerasifera), або слива розчепірена, або слива вишненосна – вид роду Слива родини Розові, дерев’яниста плодова рослина, що є однією з вихідних форм сливи домашньої. Слово алича прийшло з азербайджанської мови й означає «дрібна слива». Сама рослина родом із Передньої Азії та Закавказзя, в дикому вигляді аличу можна зустріти також на півдні України, в Молдові, на Тянь-Шані, Балканах, у Ірані та на Північному Кавказі. У культурі її вирощують у Росії, в Україні, у Західній Європі та Азії.

Продовжити читання  

Аронія (горобина) чорноплідна: посадка і догляд, обрізування і розмноження

Кущ аронія (горобина) чорнопліднаЧорноплідна аронія, або чорноплідна горобина (лат. Aronia melanocarpa) – плодовий чагарник або дерево, що належить до виду Аронія родини Розові. Назва рослини в перекладі з грецької означає допомога, користь. Походить горобина аронія зі східної частини Північної Америки, де росте по берегах озер і річок. Усього в Північній Америці можна зустріти до 20 видів чорноплідної горобини. У Європі аронію вирощували як декоративну рослину, але в XIX столітті Мічурін виявив, що вона невибаглива й придатна для селекції, і в результаті ягода аронія зростає сьогодні буквально повсюдно. Незважаючи на те, що аронія інакше називається чорноплідною горобиною, з рослиною горобина звичайна в неї дуже мало спільного – об'єднує їх тільки належність до родини Розові.

Продовжити читання  

Барбарис: посадка і догляд, розмноження і властивості

Садовий барбарисРослина барбарис (лат. Berberis) належить до численного роду чагарників і дерев родини Барбарисові. Назва роду походить від арабського «beiberi», що означає «має форму мушлі». Ростуть барбариси переважно в гірських місцевостях Північної півкулі і налічують близько 170 видів, частину з яких введено в культуру. Садівників барбарис цікавить як сировинна база для виготовлення напоїв, варень, домашніх лікувальних засобів, але й декоративні якості цієї рослини не залишаються непоміченими любителями прекрасного – забарвлення листя сортових барбарисів різноманітне: крім зелених, вони бувають жовтими, пурпуровими, строкатими, плямистими і навіть з облямівкою. Відрізняються барбариси і своїми розмірами – від великих кущів триметрової висоти до карликових кущиків не вище 30 см.

Продовжити читання  

Вишня: посадка і догляд, обрізування та щеплення

Дерево вишняРослина вишня (лат. Cerasus) – підрід роду Слива родини Розові. Назва «вишня» походить від тієї ж основи, що й німецьке Weichse, що означає «черешня», і латинське viscum – «пташиний клей», тому початкове значення цієї назви можна визначити як «дерево з клейким соком». Латинська назва вишні cerasus походить від назви міста Керасунд, на околицях якого в достатку росли смачні вишні, які римляни назвали керасундськими плодами, звідси і французьке cerise, іспанське cereza, португальське cereja, англійське cherry й українське черешня, яку римляни називали пташиною вишнею. У нашій статті підеться про такий вид, як вишня звичайна (Prunus cerasus), або вишня кисла, про рослину, що є видом підроду Вишня і яку повсюдно вирощують у садах. Деякі ботаніки вважають, що вишня звичайна є гібридом черешні і вишні степової, що з'явилися в результаті природної селекції десь у Македонії, в Придніпров'ї або на Північному Кавказі. У дикій природі вишня звичайна не зустрічається.

Продовжити читання  

Вишня: хвороби і шкідники, чим обробити

Хвороби вишні та їх лікуванняВишня (Prunus subg. Cerasus) – підрід рослин роду Слива родини Розові. Назва «вишня» співзвучна німецькому Weichsel (черешня) і латинському viscum (пташиний клей), виходячи з чого сенс слова «вишня» можна сприймати як «пташина черешня з клейким соком». Стародавні римляни називали ці плоди «cerasi» за назвою міста Керасунда, яке прославилося смачними черешнями, або «пташиними вишнями». Від латинського слова cerasi походить італійська, французька, німецька та англійська назва вишень. Від нього походить і назва «черешня», яким названо найдавніший із видів – та сама пташина вишня, або черешня, культивування якої почалося як мінімум п'ять тисяч років тому. Поширена вишня в Азії, Європі та на півночі США. У промислових масштабах найбільше вишні вирощують в Ірані та Туреччині. У нашій країні вишня поширена з незапам'ятних часів. Культурних видів вишні існує безліч: вишня повстяна, вишня піщана, або карликова, вишня залозиста, вишня чагарникова, або степова, а також культивований у нашому регіоні повсюдно вид вишня звичайна. Різні сорти вишні звичайної ростуть і в кожному приватному саду, і навіть у посадках уздовж доріг. Найбільш відомі серед них у всіх на слуху – вишня Шпанка, Шоколадниця, Чорнокірка та інші. Вишню їдять у свіжому вигляді, використовують для виготовлення вин, лікерів і наливок, варення і джемів, сушать і консервують як заготовку для пирогів, пиріжків і вареників. Незважаючи на те, що вишня в нашій місцевості росте на кожному кроці, її популярність серед садівників, як і раніше, висока, до того ж правильна посадка і догляд за вишнею можуть забезпечити вас рясним врожаєм смачних якісних ягід на довгі роки.

Продовжити читання  

Волоський горіх: посадка, вирощування, догляд та обрізування

Дерево волоський горіхДерево волоський горіх (лат. Juglans regia) – вид роду Горіх родини Горіхові. Інакше його називають царським або грецьким горіхом. У дикій природі волоський горіх росте в західному Закавказзі, північному Китаї, на Тянь-Шані, в північній Індії, в Греції та Малій Азії. Окремі екземпляри рослини зустрічаються навіть у Норвегії. Але найбільші природні горішники розташовані на півдні Киргизстану. Батьківщиною волоського горіха вважається Іран, хоча висловлюється припущення, що ця рослина може мати китайське, індійське або японське походження. Перші згадки про горіх в історичних документах належать до VII-V століття до нашої ери: Пліній пише, що греки привезли цю культуру з садів Кіра, царя Персії. З Еллади горіх потрапив до Риму вже під назвою «грецький горіх», а потім поширився по території Франції, Швейцарії, Німеччини та Болгарії. На американському континенті волоський горіх з’явився тільки на початку XIX століття. В Україну горіх потрапив із Молдови й Румунії під назвою «волоський».

Продовжити читання  

Глід: посадка і догляд у відкритому ґрунті, властивості

Дерево глід в садуРослина глід звичайний (лат. Crataegus laevigata), або глід колючий, або глід згладжений, або пані-дерево є видом роду Глід родини Трояндові. У дикій природі він зустрічається в Північній Америці, по всій Європі на узліссях, у соснових і листяних лісах, на важких глинистих ґрунтах. Видова назва глоду перекладається як «міцний», що говорить про якість його деревини, а може, і про здатність рослини жити до 400 років. Глід не вимагає особливого догляду й вирощується в культурі як декоративна та лікарська рослина.

Продовжити читання  

Горобина: посадка і догляд, види і сорти

Вирощування горобини звичайної в садуГоробина (лат. Sorbus) є родом деревних рослин триби Яблуневі родини Розові, в якому за різними даними налічується від 80 до 100 видів. А рослина горобина звичайна, або червона (лат. Sorbus aucuparia) – плодове дерево, вид роду Горобина, дуже поширений майже по всій Європі, у Передній Азії й на Кавказі. Ареал виду доходить до Крайньої Півночі, а в горах горобина червона вже у вигляді чагарнику піднімається до кордону рослинності. Родова назва sorbus походить із кельтської мови, перекладається як «терпкий, гіркий» і характеризує смак плодів горобини. Видова назва походить від латинських слів, що у перекладі означають «птах» і «ловити»: плоди горобини використовувалися для приманювання птахів.

Із давніх-давен горобина була частиною культури слов'ян, скандинавів і кельтів, які наділяли її магічною силою: вважалося, що вона захищала воїнів у боях, захищала від світу мертвих і від чаклунства. Ягода горобини з нижньої сторони виглядає як рівнобічна п'ятикутна зірка – один із найдавніших язичницьких символів захисту. Під час весілля горобинове листя клали у взуття нареченим, з її деревини виготовляли дорожні палиці. Горобину садили поруч із житлом, і пошкодити або знищити дерево вважалося дуже поганою прикметою.

Продовжити читання  

Груша: посадка і догляд, обрізування і щеплення

Дерево грушаГруша (лат. Pyrus) – рід декоративних і плодових листопадних чагарників і дерев родини Розові. Відомо близько 60 видів цього роду. Культивували грушу ще в Стародавній Греції, Римі і Персії. У дикому вигляді груша росте в теплому поясі Євразії, а також у районах із помірним кліматом. Сьогодні, завдяки роботі селекціонерів, цю культуру, яка налічує не одну тисячу сортів, вирощують і в більш прохолодних регіонах – у Підмосков'ї, на Уралі і в Західному Сибіру. Груша є родичкою таких рослин, як яблуня, мигдаль, слива, алича, глід, шипшина, троянда, ірга, аронія, айва, дереняк, мушмула, горобина і спірея. Тема цієї статті – посадка і догляд за грушею. Ми розповімо вам, як виростити грушу в своєму саду, чим обробити грушу від хвороб і шкідників, чим підживити грушу, і дамо багато іншої цікавої і важливої інформації, яка вам обов'язково стане в пригоді.

Продовжити читання  

Догляд за деревами навесні

Догляд за деревами навесніАби стати володарем великого та красивого саду, власнику присадибної ділянки потрібно правильно й вчасно доглядати за плодовими деревами. На окрему увагу заслуговують весняні роботи по догляду за садом. Про те, як підготувати ваші дерева до початку сезону вегетації, і піде мова в нашій статті.

Продовжити читання  

Ірга: посадка, догляд та розмноження

Ягода іргаРослина ірга, або коринка (лат. Amelanchier) належить до роду триби Яблуневі родини Розові і є невеликим деревцем або листопадним чагарником. Латинська назва ірги має чи то провансальське, чи то кельтське походження і перекладається як «приносити мед». Англійці називають іргу тіньовим чагарником, червневою або корисною ягодою, а американці зберегли за нею ім'я, дане корінними жителями країни, індіанцями – «саскатун». У природі Північної півкулі планети за різними даними зростає від 18 до 25 видів ірги, і велика частина з них – у Північній Америці. У природі ірга росте на узліссях, на скелях і навіть у тундровій зоні. У культурі освоєно близько десяти її видів, вирощуваних і в якості декоративних рослин, і заради корисних, солодких ягід, які дуже люблять діти.

Продовжити читання  

Калина: посадка і догляд, обрізування і розмноження

Дерево калинаКалина (лат. Viburnum) належить до роду деревних квіткових рослин родини Адоксових, яких налічується понад 160 видів. Поширені представники цього роду в помірному поясі північної півкулі, а також в Андах, на Антильських островах і Мадагаскарі. Слов'янську назву рослина отримала, імовірно, через свої червоні, ніби розпечені ягоди, хоча інші науковці виводять це слово від слов'янського «мокра земля, болото, дра¬говина», бо калина – вологолюбна, поширена у болотистій місцевості. У слов'янській культурі про калину складено чимало легенд, переказів, приказок і прислів'їв. У середній смузі найчастіше можна зустріти вид калина звичайна (Viburnum opulus), але віднедавна ця рослина з'явилась і в наших садах.

Продовжити читання  

Ліщина: вирощування: посадка і догляд, обрізування і сорти

Дерево ліщинаРослина ліщина (лат. Corylus) належить до роду листопадних чагарників або дерев родини Березові. У роду близько 20 видів, що виростають у Євразії та Північній Америці й утворюють підлісок у хвойно-широколистяних лісах. Найпоширеніший у культурі вид ліщина звичайна, або лісовий горіх. Такі культурні види ліщини, як ліщину понтійську, велику та звичайну часто називають фундуком. Ліщина є однією з найдавніших культурних рослин Європи. Упродовж багатьох століть ліщину вирощували в Туреччині, Іспанії, Італії, Франції, Німеччині й навіть у Великій Британії. У Росії плоди ліщини з'явилися в 1773 році в результаті обміну на шкіру й оксамит. Назва «ліщина» походить від «лѣска» й означає українською «лісовий горіх».

Продовжити читання  

Мигдаль: посадка і догляд, обрізування і щеплення

Дерево миндальРослина мигдаль (Prunus dulcis) – невелике дерево або чагарник підроду Мигдаль роду Слива родини Розові. Підрід об'єднує близько 40 видів мигдалю, але в культурі вирощують тільки мигдаль звичайний. Мигдаль вважають горіхом, однак насправді він є кісточковим плодом. Дерево мигдаль походить із Середземномор'я і Середньої Азії – воно з'явилося в цих районах ще до нашої ери. Сьогодні мигдаль, крім Середньої Азії і Середземномор'я, росте в Каліфорнії, Китаї, Західному Тянь-Шані, в Криму, на Кавказі, у виноградниках Словаччини, в Чехії і Південній Моравії. Мигдальне дерево віддає перевагу щебенистим і кам'янистим схилам із багатим на кальцій ґрунтом на висоті від 800 до 1600 м над рівнем моря, хоча в Ізраїлі він росте набагато нижче. Розташовується мигдаль у природі невеликими групами по 3-4 деревця або кущі на відстані від 5 до 7 метрів один від одного.

Продовжити читання  

Мушмула: вирощування з кісточки вдома і в саду

Дерево мушмула – вирощування в садуМушмула, або чишкун (лат. Mespilus) – рід листопадних рослин родини Розові. За даними The Plant List у роду всього три види. Слово «мушмула» запозичене з турецької мови, в яку воно потрапило з грецької. Як культурна рослина вирощується мушмула німецька, або звичайна, родом не з Німеччини, як можна було би припустити, а з Південно-Західної Азії та Південно-Східної Європи. До Німеччини мушмулу завезли римляни. Сьогодні в дикому вигляді вона зустрічається в Азербайджані, Південній Осетії, Грузії, Вірменії, на Північному Кавказі, на південному березі Криму і навіть у центральних областях України.

Вирощують цю рослину вже понад 3000 років. У культуру її ввели стародавні греки, в давньоримську епоху й Середньовіччя мушмула вже була найважливішою плодовою рослиною. Однак потім цікавість до неї поступово згасла, її замінили інші культури, зокрема завезені до Європи з Нового Світу. Нині мушмулу можна зустріти нечасто.

Продовжити читання  

Нектарин: посадка і догляд, обрізування та щеплення

Дерево нектаринНектарин, або персик голоплідний, є різновидом персика з гладкою, як у сливи, шкіркою. У Китаї нектарин вирощують уже понад 2000 років. У Європі перший опис нектарина з'являється в XIV столітті, в англомовних джерелах назва «нектарин» уперше згадується в 1616 році, а популярності на території Європи рослина набула вже в XX столітті, коли з'явилися великоплідні сорти нектарина. Сьогодні в промислових масштабах нектарини вирощують у Середземномор'ї – в Італії, Тунісі, Греції, на Кіпрі і в країнах колишньої Югославії. Нектарин стійкішій до захворювань і комах-шкідників, ніж персик, а його зимостійкі сорти придатні для вирощування навіть у Волгоградській області.

Досі немає ясності в питанні, природним шляхом чи в результаті селекції з'явилася ця рослина. Існують твердження, що на персикових деревах іноді з'являються плоди нектарина, і навпаки. Крім того, висловлюється припущення, що в появі нектарина, крім персика, взяли участь абрикос, слива китайська і мигдаль. Іншими словами, нектарин є складним міжвидовим гібридом. Походить назва рослини від слова «нектар», оскільки плоди нектарина вирізняються підвищеним вмістом цукру.

Продовжити читання  

  • 1
  • 2
Вам може бути цікаво
Cookies допомагають нам поліпшити наш веб-сайт і підбирати інформацію, яка підходить саме вам. Використовуючи цей веб-сайт, ви погоджуєтеся з тим, що ми використовуємо cookies. Якщо ви не згодні – залиште цей веб-сайт.
Детальніше Приймаю