Пасифлорові

Ця рослинна спільнота утворена двадцятьма сімома родами, що налічують майже сім сотень трав'янистих і півчагарникових рослин із лазячими стеблами. Ростуть пасифлорові в тропічних і субтропічних поясах. Їх найбільше видове різноманіття спостерігається на Американському й Африканському континентах.

Листя у пасифлорових рослин лопатеве чи цільне, іноді складно-перисте або лускате. Листорозміщення на пагонах чергове, на черешках у багатьох представників спільноти розташовані нектарні залози.

Своєрідні запашні квітки з п'ятьма пелюстками та такою ж кількістю чашолистків оснащені диском, на якому розташовані в один або кілька кіл незвичайні нитки та вирости, а над віночком підносяться п'ять тичинок із пильовиками і зав'язь. Розпускаються квітки не раніше півночі, а до 7-9 ранку вже в'януть. Запилення здійснюють комахи, кажани чи маленькі пташки – колібрі. Плід пасифлорових рослин – ягода, у шістдесяти видів плоди їстівні.

Багато пасифлорових мають бактерицидну властивість, і їх використовують для приготування лікарських препаратів, зокрема заспокійливо діючих на нервову систему.

У культурі вирощується три роди пасифлорових, але в наших широтах популярна тільки одна рослина – пасифлора.

Пасифлора: вирощування вдома, види і сорти

Квіти пасифлора (лат. Passiflora), або страстоцвіт, або годиннички, або мучениця, або «кавалерська зірка», належать до роду родини Страстоцвіті, що налічує від чотирьохсот до п'ятисот видів, котрі зростають здебільшого в тропіках Америки (у Бразилії і Перу), Азії, Австралії та в Середземномор'ї. Один вид пасифлори росте на Мадагаскарі. Назва «пасифлора» утворена від двох латинських слів: «passio» – страждання і «flos» – квітка, а дали її рослині перші місіонери, що приїхали до Південної Америки, яким квітка видалася символом страждань Христа.

Продовжити читання