Медоноси

Аґрус звичайний (лат. Ribes uva-crispa), або відхилений, або європейський – вид, що належить до роду Смородина родини Аґрусові. Родом ягода аґрус із Північної Африки та Західної Європи, в дикому вигляді також зростає в Середній і Південній Європі, на Кавказі, в Середній Азії і Північній Америці. Уперше аґрус описав Жан Рюель 1536 року у книзі «De natura stirpium». В Європі про аґрус стало відомо у XVI столітті, а вже в XVII він став в Англії настільки популярною ягідною культурою, що почалася активна селекційна робота, результатом якої стала поява кількох сортів аґрусу, а до XIX століття їх налічувалися вже сотні.

Алиссум, бурячок, лобулярія морська – в цієї рослини так само багато назв, як і різновидів. Серед різноманіття видів можна знайти як однорічні рослини, так і багаторічники. До роду алісума належить і така популярна садова рослина, як лобулярія, або алісум морський.

Зацвісти алісум може вже в середині квітня, а якщо за ним правильно доглядати, то можна добитися і повторного цвітіння.

Алісум декоративний, холодостійкий і в цілому невибагливий, але в нього є певні вимоги, і щоб домогтися від рослини максимальної привабливості, слід ці вимоги вивчити. Ви зможете це зробити, ознайомившись зі статтею, розміщеній на нашому сайті.

Не важливо, як почалася ваша любов до анемон – з подарованого букета або ж милування сусідської клумбою – ця квітка вміє закохувати в себе з першого погляду на неї!

Щоб ваше захоплення яскравою красунею не обернулася зайвими клопотами, обов'язково ознайомтеся з вимогами цієї квіткової пестунки до догляду, поливу, ґрунту, освітлення та ласощів... ще не перехотіли? Тоді ловіть перший лайфхак по анемонах: примхливість цієї квітки залежить... від сорту! Якщо ви поки не готові приділяти рослині багато уваги, просто виберіть більш «зговірливу» анемону.

Як не загубитися в захоплюючому, але такому величезному (на сьогоднішній день налічується близько 160 видів!) асортименті анемона? Як вибрати невибагливу або ж навпаки «найскладнішу» анемону? Як не переплутати літню анемону з осінньою, та ще й поменше возитися з обов'язковим щорічним проморожуванням насіння – розповімо прямо зараз.

Аралія рід з родини аралієві, включає в себе більше 35 видів, що ростуть в Австралії, Азії, Північній Америці. «Аралія» – так називали канадські індіанці види цього роду, що ростуть у Північній Америці. Це декоративна, лікарська і медоносна рослина, що росте поодиноко або невеликими групами. У середній смузі прекрасно почуває себе такий вид, як аралія маньчжурська або висока. У культурі рослини цього виду використовуються з середини 19 століття.

Аралія (лат. Aralia) – рід квіткових рослин родини Аралієвих, ареал яких охоплює субтропіки, тропіки та частково райони з помірним кліматом Азії, Австралії, Північної та Центральної Америки. Рід налічує близько 70 видів, але в культурі вирощується переважно декоративна, лікарська й медоносна рослина аралія маньчжурська.

Садова квітка астранція (лат. Astrantia) належить до роду трав'янистих рослин родини Зонтичні, представники якого зустрічаються переважно в Південній, Східній, Центральній Європі та на Кавказі. Достеменно походження назви роду невідоме, але існує думка, що основою є слова astron, що означає зірка, чим натякає на форму квітки, і antion – протилежні (мабуть, мається на увазі покривне листя астранції). Відомо близько десятка видів рослини.

Барбарис Тунберга (лат. Berberisthunbergii) – вид роду Барбарис родини Барбарисових, що зростає в природі на Далекому Сході. Натуралізувався цей вид також у Північній Америці та Європі. У культурі барбарис Тунберга вирощується повсюдно. Цінується рослина передусім за високу декоративність.

Рослина барбарис (лат. Berberis) належить до численного роду чагарників і дерев родини Барбарисові. Назва роду походить від арабського «beiberi», що означає «має форму мушлі». Ростуть барбариси переважно в гірських місцевостях Північної півкулі і налічують близько 170 видів, частину з яких введено в культуру.

Борщівник (лат. Heracleum) – рід родини Зонтичні, що налічує за різними джерелами від 40 до 70 видів рослин, поширених у районах із помірним кліматом Східної півкулі. Деякі види борщівника вирощують як силосні або харчові рослини, є види, що мають лікарські властивості, а деякі представники роду вирощуються як декоративні рослини. Але один борщівник становить серйозну небезпеку.

Чагарник бузина (лат. Sambucus) належить до роду квіткових рослин родини Адоксових, хоча раніше її відносили до родини Жимолостеві й навіть виділяли в родину Бузинові. Рід налічує приблизно сорок видів, деякі з них є лікарськими рослинами – наприклад, бузина чорна і бузина червона, а деякі декоративними. У природі бузина росте переважно в Австралії та в зонах із помірним і субтропічним кліматом північної півкулі. Бузина відома людству з давніх часів – з її пагонів стародавні греки робили музичні інструменти, вона згадується в працях Плінія.

Буркун (лат. Melilotus) – рід трав'янистих малолітників родини Бобові. Це цінні кормові та сидеральні рослини, які культивують понад 2000 років. Деякі види вирощують як лікарські рослини. У побуті буркун називають також сірозіллям і солодкою конюшиною. Виростають представники роду на луках, пустирях і покладах в Азії і Європі й мають своєрідний аромат.

Ваточник, або шовчина (лат. Asclepias) – рід родини Кутрові, який налічує понад 200 видів чагарників, напівчагарників і трав'янистих багаторічників із Південної і Північної Америки. Серед представників роду є як листопадні, так і вічнозелені види, і деякі з них набули популярності як культурні декоративні рослини. Латинську назву рід отримав на честь Ескулапа (Асклепія) за лікарські властивості деяких своїх представників. Відомий місіонер, лінгвіст, історик і дослідник Мексики Бернардіно де Саагун у своїй праці «Загальна історія справ Нової Іспанії» наводив свідчення ацтеків про те, що вони застосовували ваточник для лікування пухлин, які виникають через зсув кісток.

Вербена (лат. Verbena) належить до роду родини Вербенові, що включає понад 200 видів, котрі зростають у тропічних і субтропічних районах Америки. По-простому квітка вербена називається голубиною, залізною або чавунною травою, а в більш поетичному варіанті – «сльози Юнони», «трава Геркулеса», «кров Меркурія» або «вени Венери». Християни вважають вербену священною травою, тому що, відповідно до притчі, перші квіти вербена з'явилися на тому місці, куди впали краплі крові розіп'ятого Ісуса.

Трава верес звичайний (лат. Calluna vulgaris) – вічнозелена рослина, єдиний вид роду Верес родини Вересові, що нараховує сьогодні близько 500 сортів, багато з яких мають високі декоративні якості. Верес росте в Європі, простягаючись від тундри до зони хвойно-широколистяних лісів, у Гренландії, Північній Африці, на Азорських островах, у помірному поясі Азії і на Атлантичному узбережжі Північної Америки, полюбляючи ліси, торф'яні болота і згарища.

Рослина гісоп лікарський (лат. Hyssopus officinalis), або гісоп звичайний, або синій звіробій – вид роду Гісоп родини Губоцвіті, напівчагарник, що росте в дикому вигляді в північній Африці, західній Азії, центральній, південній і східній Європі. У культурі гісоп вирощують у Північній Америці і майже на всій території Європи. Трава гісоп є найдавнішою лікарською рослиною, яку застосовували для лікування хворих ще Гіппократ і Діоскорид. Молоді пагони гісопу з листям у свіжому та сушеному вигляді використовують як пряну приправу для закусок, перших і других страв. Включають гісоп і в дієтичні страви.

Рослина глід звичайний (лат. Crataegus laevigata), або глід колючий, або глід згладжений, або пані-дерево є видом роду Глід родини Трояндові. У дикій природі він зустрічається в Північній Америці, по всій Європі на узліссях, у соснових і листяних лісах, на важких глинистих ґрунтах. Видова назва глоду перекладається як «міцний», що говорить про якість його деревини, а може, і про здатність рослини жити до 400 років. Глід не вимагає особливого догляду й вирощується в культурі як декоративна та лікарська рослина.

Горлянка (лат. Ajuga), або аюга – рід трав'янистих рослин родини Глухокропивові або Губоцвіті. У нас квіти горлянка ще називають суховершки, гостровершки або дівчача краса. В Африці і Євразії трава горлянка поширена повсюдно, в Австралії росте два види роду, а в помірних широтах всієї Північної півкулі можна зустріти близько 70 видів горлянки. Горлянка вражаюче життєстійка.

Деревій – великий рід родини Складноцвіті, або Айстрові, що налічує близько 150 видів. Рослина деревій звичайний (лат. Achillea millefolium), або серпоріз, кривавник, маточник тощо є типовим видом роду деревій. Назва роду походить від імені «Ахілл»: цей міфічний герой застосовував деревій для заліковування ран. Видовий епітет («mille» – тисяча, «folium» – листок) рослина отримала через численні сегменти листка. Поширена рослина в Європі й Азії, занесено її й на інші континенти.

Рослина дерен (лат. Cornus) належить до роду родини Деренові, представників якого в природі налічується близько п'ятдесяти. Найчастіше це листопадні деревні рослини – чагарники або дерева, але іноді це трав'янисті багаторічники або деревні зимовозелені рослини. Рід Дерен складають чотири підроди. Про походження назви «дерен» мовознавці досі сперечаються, а ось тюркське слово «кизил» (так теж часто називають дерен) означає «червоний» – мабуть, за кольором ягід найвідомішого виду дерену. Поширені рослини цього роду у Східній і Південній Європі, на Кавказі, в Малій Азії, Китаї та Японії.

Дягель лікарський (Archangelica officinalis), або дудник лікарський – трав'яниста рослина, вид роду дягель родини Зонтичні. Родом ця рослина з півночі Євразії. У культурі дягель вирощують як лікарську, ароматичну та декоративну рослину. Інакше цю рослину називають дяглицею або дзенгелем, а в Європі – ангелікою або ангельською травою. У Центральну Європу дягель було завезено зі Скандинавії в XV столітті, звідти він поширився в інші регіони.

Рослина еремурус (лат. Eremurus), або ширяш, або шриш – трав'янистий багаторічник підродини асфоделових родини Ксантореєві, який наразі представлений більш ніж 40 видами, сортами і гібридами. Назва еремурус складається з двох коренів грецької мови, які перекладаються як пустеля і хвіст, і при погляді на високі, пухнасті квітконоси рослини ви зрозумієте, чому квітка еремурус отримала таке ім’я від жителів стародавньої цивілізації. А слова ширяш і шриш у народів Середньої Азії означають клей, оскільки в цих місцях із коріння рослини добувають технічний клей.

Рослина жимолость (лат. Lonicera) – типовий рід родини Жимолостеві, представлений приблизно двомастами видами в'юнких, повзучих або прямостоячих чагарників. Латинську назву жимолость отримала на честь німецького науковця Адама Лоніцера, хоча Карл Лінней віддавав перевагу назві «капріфоль» – саме жимолость капріфоль (запашна) найчастіше вирощувалася тоді в європейських садах.

У Карлсбаді, що на півдні Каліфорнії, щовесни зацвітають жовтецеві поля, площа яких близько двадцяти гектарів. Ферма вирощує цю культуру для вельми прозаїчних цілей – отримання бульб і насіння, але на час цвітіння вона відкрита для відвідувачів. Прогулянка по квітучому полю з видом на океан – прекрасна терапія і незабутнє враження.

Квітки сучасних гібридів ранункулюса мало нагадують видові жовтці. Представлені в широкій колірній гамі, вони більше схожі на троянди або півонії і є справжньою окрасою саду.

Про те, як розібратися у видах і сортах рослини, як виростити жовтець з насіння і як доглядати за ним протягом сезону, ви дізнаєтеся з нашої статті.

Жовтушник (лат. Erysimum) – рід трав'янистих рослин родини Капустяні, розповсюджених по всій північній півкулі. Найчастіше представники роду зустрічаються в горах. У роду понад 250 видів, але в культурі вирощуються лише кілька з них. Наукову назву, що означає в перекладі з грецької «допомагати», рід отримав за цілющі властивості деяких його видів. Друга назва жовтушника – хейрантус.

Зірочник (лат. Stellaria) – рід дуже поширених по всьому світу квіткових рослин родини Гвоздикові, які ростуть у полях, лісах, на луках і в вигляді бур'янів на городах. За інформацією The Plant List, у роду понад 120 видів, і майже всі вони токсичні для тварин і для людини. Більшість видів росте в гірських районах Китаю. Наукова назва зірочника утворена від латинського слова «stella» – зірка: квітки рослини нагадують зірочки. Українська назва відповідає латинській.

Золотушник (лат. Solidago) – рід трав'янистих багаторічників родини Складноцвіті, або Айстрові. У роду за різними даними від 80 до 120 видів, проте в культурі вирощують тільки 20 із них, наприклад, золотушник звичайний, поширений у європейській частині Росії, на Кавказі, в Західному Сибіру, а далі – в Східному Сибіру і на Далекому Сході – цей вид заміщає золотушник даурський.

Рослина ірга, або коринка (лат. Amelanchier) належить до роду триби Яблуневі родини Розові і є невеликим деревцем або листопадним чагарником. Латинська назва ірги має чи то провансальське, чи то кельтське походження і перекладається як «приносити мед». Англійці називають іргу тіньовим чагарником, червневою або корисною ягодою, а американці зберегли за нею ім'я, дане корінними жителями країни, індіанцями – «саскатун».

Ірис у перекладі з грецької означає «веселка». На сьогоднішній день ця веселка налічує більше 700 відтінків та понад 35 тисяч сортів! Але не тільки строкатими та ніжними барвами підкорили нас півники: парфумери усього світу цінують іриси за неповторний яскравий аромат.

Чи знали ви, що бородаті іриси більш стійкі до засухи, ніж їх безбороді побратими? Що популярний серед народних цілителів, кондитерів та парфумерів фіалковий корінь насправді – корінь ірисів?

Про ці та інші секрети півників розповімо в нашій статті.

Чому деякі іриси не пахнуть? Як врятувати півники від слимаків без застосування хімії? Чи потрібно вкривати іриси на зиму? Як правильно та красиво обрізати кущі ірисів після цвітіння? Чому півники не хочуть цвісти навіть на «ідеальному» ґрунті та поливі?

Калина (лат. Viburnum) належить до роду деревних квіткових рослин родини Адоксових, яких налічується понад 160 видів. Поширені представники цього роду в помірному поясі північної півкулі, а також в Андах, на Антильських островах і Мадагаскарі. Слов'янську назву рослина отримала, імовірно, через свої червоні, ніби розпечені ягоди, хоча інші науковці виводять це слово від слов'янського «мокра земля, болото, дра¬говина», бо калина – вологолюбна, поширена у болотистій місцевості. У слов'янській культурі про калину складено чимало легенд, переказів, приказок і прислів'їв.

Дерево клен гостролистий (лат. Acer platanoides), або клен платановидний, або клен платанолистий – вид клена, який набув значного поширення на території Західної Азії та Європи. Північна межа ареалу цього виду доходить до південних районів Скандинавії, Карелії і Фінляндії, а південна закінчується біля північного Ірану. Зростає клен гостролистий у змішаних і листяних лісах невеликими групами або поодиноко.