Медоноси

Тому, хто зібрався вирощувати в саду аґрус, треба буде розв'язати відразу кілька важливих питань: яким сортам аґрусу віддати перевагу, в якому місці виділити ділянку для чагарнику, коли садити аґрус – навесні чи восени, а для тих, хто має намір здійснити посадку в осінню пору, актуальним постане питання, як доглядати за аґрусом восени після посадки. Поставитися до виконання цих завдань потрібно відповідально, оскільки на одному місці при гарному догляді кущ аґрусу може рости і плодоносити до 40 років, приносячи щорічно до 10 кг ягід.

Продовжити читання  

Аґрус звичайний (лат. Ribes uva-crispa), або відхилений, або європейський – вид, що належить до роду Смородина родини Аґрусові. Родом ягода аґрус із Північної Африки та Західної Європи, в дикому вигляді також зростає в Середній і Південній Європі, на Кавказі, в Середній Азії і Північній Америці. Уперше аґрус описав Жан Рюель 1536 року у книзі «De natura stirpium». В Європі про аґрус стало відомо у XVI столітті, а вже в XVII він став в Англії настільки популярною ягідною культурою, що почалася активна селекційна робота, результатом якої стала поява кількох сортів аґрусу, а до XIX століття їх налічувалися вже сотні. Водночас за роботу взялися й американські селекціонери, яким вдалося вивести гібриди аґрусу, стійкі до захворювання на борошнисту росу – головного ворога рослини. Зараз аґрус вирощують майже в усіх садах світу. У нас цю ягоду називають північним виноградом.

Продовжити читання  

Рослина алісум (лат. Alyssum), або бурячок, або лобулярія морська, належить до родини Капустяні (раніше – Хрестоцвіті) і включає в себе близько 100 видів рослин, які ростуть у Північній Африці, Азії і Європі. Слово «алісум» – латинізація грецького слова «алісон»: «a» означає «без» – заперечення, «lyssa» у перекладі означає «собачий сказ». Тобто, вочевидь, у давнину квіти алісум якимось чином використовували при лікуванні сказу. У садовій культурі квітка алісум стала відомою не так давно, але популярність її зростає з кожним роком, і причиною цього, крім невибагливості і простоти у догляді, є сильний медовий аромат цієї рослини.

Продовжити читання  

Назва «анемона» з грецької дослівно перекладається як «дочка вітрів», оскільки квіти анемони (лат. Anemone), або вітряниця реагують тремтінням пелюсток навіть на найслабший вітерець. Відноситься квітка до родини жовтецевих і є багаторічною трав'янистою рослиною. Зустрічається в районах помірного клімату на рівнинах і в гірських областях земної кулі. Налічує близько 160 видів, котрі цвітуть у різний час і дуже по-різному, що збиває з пантелику навіть досвідчених квітникарів. Про те, як вирощувати анемони, йтиметься в цій статті.

Продовжити читання  

Аралія рід з родини аралієві, включає в себе більше 35 видів, що ростуть в Австралії, Азії, Північній Америці. «Аралія» – так називали канадські індіанці види цього роду, що ростуть у Північній Америці. Це декоративна, лікарська і медоносна рослина, що росте поодиноко або невеликими групами. У середній смузі прекрасно почуває себе такий вид, як аралія маньчжурська або висока. У культурі рослини цього виду використовуються з середини 19 століття.

Продовжити читання  

Аралія (лат. Aralia) – рід квіткових рослин родини Аралієвих, ареал яких охоплює субтропіки, тропіки та частково райони з помірним кліматом Азії, Австралії, Північної та Центральної Америки. Рід налічує близько 70 видів, але в культурі вирощується переважно декоративна, лікарська й медоносна рослина аралія маньчжурська.

Продовжити читання  

Садова квітка астранція (лат. Astrantia) належить до роду трав'янистих рослин родини Зонтичні, представники якого зустрічаються переважно в Південній, Східній, Центральній Європі та на Кавказі. Достеменно походження назви роду невідоме, але існує думка, що основою є слова astron, що означає зірка, чим натякає на форму квітки, і antion – протилежні (мабуть, мається на увазі покривне листя астранції). Відомо близько десятка видів рослини. Багаторічник астранція дуже популярний в Америці та Англії, де рослина прижилася ще в XVI столітті. Про її популярність красномовно свідчить безліч садових форм, виведених селекціонерами.

Продовжити читання  

Барбарис Тунберга (лат. Berberisthunbergii) – вид роду Барбарис родини Барбарисових, що зростає в природі на Далекому Сході. Натуралізувався цей вид також у Північній Америці та Європі. У культурі барбарис Тунберга вирощується повсюдно. Цінується рослина передусім за високу декоративність.

Продовжити читання  

Рослина барбарис (лат. Berberis) належить до численного роду чагарників і дерев родини Барбарисові. Назва роду походить від арабського «beiberi», що означає «має форму мушлі». Ростуть барбариси переважно в гірських місцевостях Північної півкулі і налічують близько 170 видів, частину з яких введено в культуру. Садівників барбарис цікавить як сировинна база для виготовлення напоїв, варень, домашніх лікувальних засобів, але й декоративні якості цієї рослини не залишаються непоміченими любителями прекрасного – забарвлення листя сортових барбарисів різноманітне: крім зелених, вони бувають жовтими, пурпуровими, строкатими, плямистими і навіть з облямівкою. Відрізняються барбариси і своїми розмірами – від великих кущів триметрової висоти до карликових кущиків не вище 30 см.

Продовжити читання  

Борщівник (лат. Heracleum) – рід родини Зонтичні, що налічує за різними джерелами від 40 до 70 видів рослин, поширених у районах із помірним кліматом Східної півкулі. Деякі види борщівника вирощують як силосні або харчові рослини, є види, що мають лікарські властивості, а деякі представники роду вирощуються як декоративні рослини. Але один борщівник становить серйозну небезпеку. Ми розповімо вам, звідки з'явився борщівник Сосновського, чим небезпечний борщівник цього виду, які види борщівника популярні в культурі і які властивості мають представники цього роду.

Продовжити читання  

Чагарник бузина (лат. Sambucus) належить до роду квіткових рослин родини Адоксових, хоча раніше її відносили до родини Жимолостеві й навіть виділяли в родину Бузинові. Рід налічує приблизно сорок видів, деякі з них є лікарськими рослинами – наприклад, бузина чорна і бузина червона, а деякі декоративними. У природі бузина росте переважно в Австралії та в зонах із помірним і субтропічним кліматом північної півкулі. Бузина відома людству з давніх часів – з її пагонів стародавні греки робили музичні інструменти, вона згадується в працях Плінія.

Продовжити читання  

Буркун (лат. Melilotus) – рід трав'янистих малолітників родини Бобові. Це цінні кормові та сидеральні рослини, які культивують понад 2000 років. Деякі види вирощують як лікарські рослини. У побуті буркун називають також сірозіллям і солодкою конюшиною. Виростають представники роду на луках, пустирях і покладах в Азії і Європі й мають своєрідний аромат.

Продовжити читання  

Відео про вербену. Доброго дня, любі читачі! Сьогодні ми з вами підготуємося до посадки вербени.

Насіння надходить у торговельні мережі найрізноманітніше. Вербена ампельна блакитна, наприклад. Ампельну можна взяти і в суміші, це якщо ви висаджуєте тільки для себе, і вам все одно, якого кольору вона буде. Можна ампельну рожеву взяти, а є звичайні кущові вербени, теж будь-якого кольору, найрізноманітніші. Бувають і в суміші.

Продовжити читання  

Вербена (лат. Verbena) належить до роду родини Вербенові, що включає понад 200 видів, котрі зростають у тропічних і субтропічних районах Америки. По-простому квітка вербена називається голубиною, залізною або чавунною травою, а в більш поетичному варіанті – «сльози Юнони», «трава Геркулеса», «кров Меркурія» або «вени Венери». Християни вважають вербену священною травою, тому що, відповідно до притчі, перші квіти вербена з'явилися на тому місці, куди впали краплі крові розіп'ятого Ісуса. Вербену здавна оточує ореол містики: друїди робили з неї любовний напій, а кельти вішали її сухі пучки у своїх оселях, щоб вона оберігала родинне вогнище, приваблювала у будинок багатство і позбавляла їх ворогів ненависті і злоби; крім того, вербена поряд із часником, срібними кулями й осиковими кілками вважалася сильною зброєю проти вампірів. Здавна відомі цілющі властивості вербени, яка не тільки прикрашає сад своїм цвітінням з червня до глибокої осені, а й широко застосовується в народній медицині як лікувальний засіб від багатьох недуг.

Продовжити читання  

Із вересового квіту
Пікти варили давно
Трунок, за мед солодший,
Міцніший, аніж вино.

Трава верес звичайний (лат. Calluna vulgaris) – вічнозелена рослина, єдиний вид роду Верес родини Вересові, що нараховує сьогодні близько 500 сортів, багато з яких мають високі декоративні якості. Верес росте в Європі, простягаючись від тундри до зони хвойно-широколистяних лісів, у Гренландії, Північній Африці, на Азорських островах, у помірному поясі Азії і на Атлантичному узбережжі Північної Америки, полюбляючи ліси, торф'яні болота і згарища. Старовинна шотландська легенда розповідає, що верес виявився єдиною рослиною, котра погодилася на прохання Творця рости на голих скелястих пагорбах, які продуваються вітром, в нагороду за що був наділений витривалістю, невибагливістю, приємними пахощами і скромною, але вабливою чарівністю. І по сьогоднішній день там, де росте верес, не росте більше нічого – великі площі, охоплені вересом, заведено називати вересовими пустками. До речі, саме верес дав назву вересня в українській, білоруській та польській мовах – вересень, верасень, wrzesien.

Продовжити читання  

Рослина гісоп лікарський (лат. Hyssopus officinalis), або гісоп звичайний, або синій звіробій – вид роду Гісоп родини Губоцвіті, напівчагарник, що росте в дикому вигляді в північній Африці, західній Азії, центральній, південній і східній Європі. У культурі гісоп вирощують у Північній Америці і майже на всій території Європи. Трава гісоп є найдавнішою лікарською рослиною, яку застосовували для лікування хворих ще Гіппократ і Діоскорид. Молоді пагони гісопу з листям у свіжому та сушеному вигляді використовують як пряну приправу для закусок, перших і других страв. Включають гісоп і в дієтичні страви.

На самому початку XIV століття відомий лікар Арнальдо де Віланова написав поему «Салермський кодекс здоров'я», присвячену лікарським рослинам. Про гісоп у ній такі рядки:

«Груди від флегми трава очищає, що зветься гісопом.
І для легень він корисний відвареним з медом,
Й кажуть, що колір обличчя він робить чудовим».

Продовжити читання  

Рослина глід звичайний (лат. Crataegus laevigata), або глід колючий, або глід згладжений, або пані-дерево є видом роду Глід родини Трояндові. У дикій природі він зустрічається в Північній Америці, по всій Європі на узліссях, у соснових і листяних лісах, на важких глинистих ґрунтах. Видова назва глоду перекладається як «міцний», що говорить про якість його деревини, а може, і про здатність рослини жити до 400 років. Глід не вимагає особливого догляду й вирощується в культурі як декоративна та лікарська рослина.

Продовжити читання  

Горлянка (лат. Ajuga), або аюга – рід трав'янистих рослин родини Глухокропивові або Губоцвіті. У нас квіти горлянка ще називають суховершки, гостровершки або дівчача краса. В Африці і Євразії трава горлянка поширена повсюдно, в Австралії росте два види роду, а в помірних широтах всієї Північної півкулі можна зустріти близько 70 видів горлянки. Горлянка вражаюче життєстійка. У садовій культурі найчастіше вирощується рослина горлянка повзуча і такі види горлянки, як пірамідальна й женевська. Горлянка туркестанська становить інтерес для клінічної та спортивної медицини, оскільки її екстракт має тонізуючу властивість.

Продовжити читання  

Деревій – великий рід родини Складноцвіті, або Айстрові, що налічує близько 150 видів. Рослина деревій звичайний (лат. Achillea millefolium), або серпоріз, кривавник, маточник тощо є типовим видом роду деревій. Назва роду походить від імені «Ахілл»: цей міфічний герой застосовував деревій для заліковування ран. Видовий епітет («mille» – тисяча, «folium» – листок) рослина отримала через численні сегменти листка. Поширена рослина в Європі й Азії, занесено її й на інші континенти. Зростає деревій у лісовій, степовій і лісостеповій зонах, у лугових степах, серед чагарників, на узліссях, у рідколіссі, уздовж доріг, на пустирях, по ярах, по берегах водойм і на околицях полів. У культурі деревій вирощується як декоративна, лікарська й пряна рослина.

Продовжити читання  

Рослина дерен (лат. Cornus) належить до роду родини Деренові, представників якого в природі налічується близько п'ятдесяти. Найчастіше це листопадні деревні рослини – чагарники або дерева, але іноді це трав'янисті багаторічники або деревні зимовозелені рослини. Рід Дерен складають чотири підроди. Про походження назви «дерен» мовознавці досі сперечаються, а ось тюркське слово «кизил» (так теж часто називають дерен) означає «червоний» – мабуть, за кольором ягід найвідомішого виду дерену. Поширені рослини цього роду у Східній і Південній Європі, на Кавказі, в Малій Азії, Китаї та Японії. Окультурювати дерен люди почали дуже давно: ще римляни і давні греки займалися відбором кращих форм рослини для розведення в садах і, як стверджував Вергілій, небезуспішно. У середній смузі Росії дерен стали вирощувати у XVII столітті, за царя Олексія Михайловича, великого любителя усіляких рослинних чудасій, а інтерес саме до дерену був викликаний надзвичайною корисністю його плодів, що вживались у ті часи у вигляді відвару. Перші переселенці до Америки використовували дерен для чищення зубів, а американські аборигени – для виготовлення стріл. Пізніше з дуже твердої деревини дерену стали виробляти човники для ткацького обладнання, дверні ручки, ручки для молотків, тенісні ракетки. Стверджують, що навіть Святий Хрест було зроблено з дерену. Квітка дерену тихоокеанського – офіційна квітка Британської Колумбії, провінції в Канаді, а квітуче дерево дерен – офіційне дерево американських штатів Міссурі і Вірджинія.

Продовжити читання