Маслинові (Оливові)

Маслинові, або Оливові – спільнота, що об’єднує близько тридцяти родів і шестисот видів рослин, поширених по всьому світу. Майже половина з них виростає в тропіках і субтропіках, а інші воліють помірний клімат.

Ростуть маслинові в листяних, а іноді й у хвойних лісах, причому в більш холодному кліматі частіше зустрічаються деревовидні форми, а що південніше ростуть маслинові, то більше серед них чагарників.

Представлені маслинові вічнозеленими і листопадними жорстколистими чагарниками та деревами з супротивним листкорозташуванням (за невеликим винятком). Червоні, білі, жовті або бузкові гілки з лійкоподібним або трубчастим віночком зібрані в пучки чи волоті. Квітки зазвичай виділяють сильний аромат, що приваблює денних і нічних комах, які здійснюють запилення. Брати участь у цьому процесі можуть навіть колібрі.

Маслини характеризуються різноманітністю плодів: деякі з них утворюють коробочки, що розкриваються при дозріванні, деякі – кістянки, є представники, насіння яких зріють у крилатках, а є й ті, що формують ягоди.

Найвідомішими представниками маслинових культур можна назвати форзицію, ясен, жимолодь (бирючину, вовчі ягоди, жостір), маслину, османтус, філлірею, жасмин і бузок.

Бирючина: посадка й догляд, види і сорти

Рослина бирючинаРослина бирючина (лат. Ligustrum) – рід вічнозелених, напіввічнозелених і листопадних чагарників і невеликих дерев родини Маслинові, що налічує близько 50 видів, поширених у природі Європи, Азії, Австралії та Північної Африки. Найрізноманітніше представлена бирючина у флорі Китаю, Японії, Гімалаїв і Тайваню. Латинська назва рослини – похідна від дієслова «ligare», що в перекладі означає «зв'язувати», і пояснює в'яжучі властивості кори бирючини. Чагарник бирючина – близький родич бузку, схожість листя і кори цих двох рослин впадає в очі, проте розмірами бирючина поступається, та й цвітіння її далеко не таке привабливе, як у бузку. Бирючина належить до тих рослин, які в недоглянутому вигляді абсолютно не привертають увагу, але варто взяти в руки ножиці і надати кущеві форми, як він перетворюється найдивовижнішим чином.

Продовжити читання  

Бузок: посадка і догляд у саду, обрізування і розмноження

Вирощування бузку в садуБузок – рід чагарників родини Маслинові, яка налічує за різними джерелами від 22 до 36 видів, що виростають у гірських районах Євразії. Рослина бузок звичайний (лат. Syringa vulgaris) є типовим видом роду Бузок. У дикій природі бузок можна зустріти на Балканському півострові, по нижній течії Дунаю, в Південних Карпатах. У культурі чагарник бузок використовують як декоративну рослину, а також для захисту й зміцнення схилів, що піддаються розмивам. У європейській садовій культурі бузок стали вирощувати з середини XVI століття, після того, як римський посол привіз його з Константинополя. Турки називали рослину «лілак», а в садах Фландрії, Німеччини та Австрії її стали вирощувати під назвою «турецька калина» або «бузок».

У ті часи бузок займав у європейському декоративному садівництві вельми скромні позиції через короткий період цвітіння, дрібні квітки й пухкі волоті, однак після того, як селекцією рослини зайнявся француз Віктор Лемуан, з'явилося кілька десятків сортів довго та пишно квітучого бузку зі щільними суцвіттями правильної форми. Крім того, Лемуан створив сорти різних забарвлень із махровими квітками. Після Віктора Лемуана селекцією бузку займалися його син Еміль і внук Анрі. Усього Лемуани вивели 214 сортів бузку. У Франції селекційними роботами з бузком займалися також Шарль Бальту, Огюст Гушо та Франсуа Морель, у Німеччині – Людвіг Шпет і Вільгельм Пфітцер. На початку XX століття в Голландії нові сорти бузку виводили Ян ван Тол, Клаас Кессен, Гуго Костер і Дірк Евеленс Маарсен, у Польщі – Карпов-Ліпскі.

На початку XX століття цікавість до бузку виникла й у Північній Америці, де виведенням нових сортів рослини займалися Гульда Клагер, Джон Данбар, Теодор Хавемеєр та інші відомі селекціонери із США та Канади. На території колишнього СРСР селекційні роботи з бузком велися в Україні, Білорусі, Казахстані та Росії. Сьогодні існує понад 2300 сортів бузку, що розрізняються формою й розміром квіток, їхнім забарвленням, термінами цвітіння, висотою і габітусом кущів. Дві третини цих сортів було отримано за участю виду бузок звичайний.

Продовжити читання  

Форзиція: посадка і догляд, вирощування

Чагарник форзиціяРослина форзиція (лат. Forsythia), або форсайтія – рід невеликих дерев і чагарників родини Маслинові, котрий квітне ранньою весною яскравими жовтими квітками. Рід форзиції дуже давній, і це підтверджується розкиданістю природного ареалу зростання: шість видів форзиції ростуть у Східній Азії (в Японії, Кореї, Китаї), в Європі ж квіти форзиція представлено єдиним видом – форзиція європейська (Forsythia europaea). Вони цвітуть переважно на Балканах, хоча мене вперше вразила квітуча форзиція в середині березня у Німеччині. Назву квітка форзиція отримала на честь Вільяма Форсайта, шотландського ботаніка, головного садівника Кенсінгтонського палацу і одного із засновників Королівського садівницького товариства. Саме Форсайт привіз до Європи з Китаю перший кущ форзиція.

Продовжити читання