Чи знаєте ви, що пірамідальна форма кипариса – не творіння природи, а результат роботи селекціонерів? А те, що Плутарх радив писати закони лише на кипарисових дошках, тому що їх не руйнує час?
Деревина кипариса не має шарів, її можна різати і вздовж, і впоперек, тому з неї можна виготовити навіть дрібні деталі.
Для вирощування в кімнатній культурі був виведений мініатюрний кипарис, який, тим не менш, має майже всі якості, властиві величезним лісовим деревам.
У статті на нашому сайті зібрана вся інформація, яка необхідна для вирощування цього чудового хвойника в домашніх умовах, і ми із задоволенням нею з вами поділимося.
Рослина кипарисовик (лат. Chamaecyparis) належить до роду вічнозелених хвойних дерев родини Кипарисові. У цьому роду сім основних видів і кілька сотень культиварів. У природних умовах кипарисовики іноді досягають заввишки сімдесяти метрів. Зовні вони трохи нагадують кипарис, тому ці рослини часто плутають, але гілки у кипарисовика дрібніші, ніж у кипариса, і більш плоскі. Найбільше кипарисовик своєю пірамідальною кроною нагадує тую. Родом кипарисовик зі Східної Азії та Північної Америки. У культурі його вирощують із кінця XVIII ст. Сьогодні рослина кипарисовик у саду настільки ж часте явище, як і кипарисовик на підвіконні.
Ця хвойна рослина з цікавою назвою дуже схожа на тую. У природі її можна зустріти виключно в регіонах Далекого Сходу. Спочатку мікробіоту вважали ялівцем несправжньокозацьким, але потім дослідники зрозуміли, що мають справу з абсолютно новою для них рослиною, яка розміром значно дрібніша за тую. Звідки й з'явилася назва – мікробіота. Цей хвойний чагарник занесено в Червону книгу, оскільки в дикій природі він став зустрічатися дедалі рідше. Зате на дачних і присадибних ділянках ця ефектна й невибаглива рослина стала дуже популярною.
Туя західна (лат. Thuja occidentalis), або життєве дерево – вічнозелена хвойна рослина роду Туя родини Кипарисові. У природі цей вид зустрічається на сході Північної Америки по низинних берегах річок, болотах, на вапняних ґрунтах і вологих родючих суглинках. Описано рослину було Карлом Ліннеєм у 1753 році, тоді ж вона й отримала від нього свою назву, що перекладається з грецької як «жертвування, обкурювання»: ароматичні породи туї спалювали під час давніх релігійних обрядів. Нині туя західна, завдяки своїй зимостійкості, довговічності, стійкості до токсичних міських умов і великій кількості штучно виведених декоративних форм, набула великого поширення у всіх кліматичних зонах.
Рослина туя (лат. Thuja), або живодрево (живодерев, жистяк, кадило, савіна), належить до роду голонасінних хвойних рослин родини Кипарисові, як 
Ялівець козацький (лат. Juniperus sabina) – хвойний чагарник, найпоширеніший вид роду Ялівець родини Кипарисові. У дикій природі цей вид зустрічається в лісах і гаях степової зони, на піщаних дюнах і скелястих схилах Малої і Південно-східної Азії, Центральної Європи, Кавказу, Примор'я, Уралу й Сибіру.
Ялівець скельний (лат. Juniperus scopulorum) є видом роду Ялівець родини Кипарисові. У природних умовах ялівець скельний росте в США (штат Орегон, захід Техасу, північ Арізони), у Канаді (у Британській Колумбії і південно-західній провінції Альберта), у північній Мексиці, вибираючи кам'янисті ґрунти гір на висоті від 1200 до 2700 метрів над рівнем моря. У культурі ялівець скельний поки зустрічається нечасто.
Рослина ялівець (лат. Juniperus), або верес, або арча, належить до роду вічнозелених хвойних дерев або чагарників родини Кипарисові, численні представники якого поширені в північній півкулі від субтропічних гірських районів до Арктики. Латинська назва, збережена Карлом Ліннеєм за ялівцем у класифікації, згадується ще у творах римського поета Вергілія. Налічує рід ялівців на сьогодні близько 70 видів. Сланкі види ялівцю ростуть переважно в горах, а дерево ялівець заввишки до 15 м і навіть вище можна зустріти в лісах Центральної Азії та Америки, а також Середземномор'я. Ця рослина, що нагадує кипарис, росте від 600 до 3000 років. Там, де росте ялівець, напрочуд чисте повітря. В античному світі ялівець вважався найкращим засобом від зміїного укусу, на Русі з нього робили посуд, в якому молоко не скисає навіть у спекотний день. Шишкоягоди, корінь і ефірна олія ялівцю здавна використовувалися для виготовлення препаратів від усіляких хвороб. Мелені ягоди рослини затребувані в кулінарії в якості приправи до м'яса і для приготування супів, соусів, паштетів, маринадів і навіть лікерів. З деревини деяких видів ялівцю виготовляють різні вироби, у т.ч. олівці і тростини.