Дізіготека (лат. Dizygotheca) входить до родини Аралієві і налічує близько 17 видів рослин. Дізіготека – це вічнозелені чагарники або невеликі дерева, родом із Полінезії або Нової Каледонії.
Кімнатні декоративно-листяні стр. 2
Догляд за драценою багато в чому залежить від її виду: деякі різновиди цієї екзотичної квітки ростуть (а іноді навіть зацвітають!) навіть при мінімальному догляді, інші ж стають справжнім викликом для квітникаря- початківця.
Драцена росте повільно, але впевнено: в сприятливих умовах псевдопальма виростає до 1,5-2 м! Звичайно, на це підуть роки, зате у вас з'явиться справжнє родинне дерево, яке пам'ятатимуть різні покоління сімейства – така собі зелена реліквія!
А ще кажуть, що якщо вдасться укоренити драцену, зрізану на повний місяць, вона принесе повний дім щастя та любові! Особливо ліричні натури навіть використовують драцену, щоб перевірити почуття своєї половинки: чим швидше йде в ріст подарована драцена, тим сильніша нібито любов дарувальника.
Романтичне повір'я, але все ж краще озброїтися порадами професіоналів з вирощування драконового дерева. На всяк випадок ;)
Лотос вважається найдавнішою квітучою рослиною. Його запашні квіти прикрашали водойми ще в епоху мезозою. Першим описав цю рослину Карл Лінней, помістивши її в родину Лататтєві, з представниками якої лотос має певну схожість, але згодом М. Адамсон зумів переконати науковців в унікальності рослини, і відтоді лотос є єдиним представником родини Лотосові.
Дріміопсіс (лат. Drimiopsis), або ледебурія – рід квіткових рослин підродини Гіацинтові, що входить до родини Проліскових. Виростають представники роду в Східній і Південній Африці. У роду за різними джерелами від 14 до 22 видів, і два з них вирощуються в кімнатній культурі.
Еоніум (лат. Aeonium) – рід рослин родини Товстолисті, що походять із Канарських островів і півночі Африки. Натуралізовані еоніуми також у Південно-Західній Австралії. За даними The Plant List, у роду 36 первинних і 39 гібридогенних видів. Деякі представники роду є популярними кімнатними рослинами.
Епіпремнум (лат. Epipremnum) – рід трав'янистих багаторічних ліан родини Ароїдні, який за різними даними налічує від 8 до 30 видів. Наукова назва «епіпремнум» у перекладі означає «на стовбурах» і пояснює спосіб існування представників роду, чий ареал охоплює тропічні ліси від Північної Австралії до Індії. Найбільше видів можна зустріти в Південно-Східній Азії, однак наразі епіпремнуми натуралізувалися і в інших місцях, наприклад, на Гаваях.
Жакаранда (лат. Jacaranda) належить до родиниі Бігнонієві і нараховує до 50 видів рослин. Іноді можна зустріти написання Жаккаранда. Росте рослина в тропічній зоні Південної Америки.
Заміокулькас (лат. Zamioculcas) мешкає в тропічних зонах Африки, належить до родини Ароїдні і налічує 1-4 види (залежно від джерела). Назва походить від подібності листя заміокулькаса з листям замії, що росте на Американському континенті.
За родом своєї діяльності мені часто доводиться відвідувати різні відомчі будівлі і державні установи. І ось одного разу в будівлі обласної ради я побачила дивовижну рослину – такий собі кущ з красивим, блискучим листям і незвичайною квіткою, що нагадує маленький кукурудзяний качан. До того ж, судячи з усього, вона відрізнялась невибагливістю і витривалістю – якщо навіть у громадському місці дуже добре виглядала. І коли я запитала одну зі співробітниць даної установи, що у них росте, вона сказала, що це Заміокулькас.
До родини Замієві входить рід замія (лат. Zamia), який налічує 26 видів. Назва цього роду походить від латинського слова, яке означає «збиток». Росте на берегах субтропічних і тропічних річок – від Пара в Бразилії до Флориди в США і на Кубі.
Золотий вус (лат. Callisia fragrans), або каллізія запашна – вид роду Каллізія родини Коммелінові, популярна трав'яниста рослина, яку зазвичай вирощують у кімнатній культурі в лікарських цілях. Родом золотий вус із Мексики, а в Східну Європу його було завезено в 1890 році відомим ботаніком і географом, засновником Батумського заповідника Андрієм Красновим. На якийсь час цей вид каллізії перебував у забутті, але сьогодні золотий вус знову популярний, причому як у нас, так і на Заході.
До родини Амарантові належить 80 видів рослин із роду ірезіне (лат. Iresine), які живуть по всій Америці та Австралії, на Галапагосі й Антильських островах.
Кабомба (лат. Cabomba) – рід водних рослин родини Кабомбові, що налічує 5 видів, які зустрічаються в затоках річок і прісних водоймах із неглибоким дном на території Північної Америки та від Центральної Бразилії до Мексики. У культурі ці рослини вирощуються як акваріумні. Свою популярність серед акваріумістів кабомба заслужила тим, що легко пристосовується до різних умов і швидко стає частиною системи, беручи участь у кругообігу речовин в акваріумі.
Каланхое (лат. Kalanchoe) залежно від виду можуть бути трав'янистими багаторічниками, напівчагарниками або сукулентними рослинами. Усього відомо більше 200 видів каланхое, а сам рід входить до родини Товстянкові. Природне середовище проживання – тропічні пояси Австралії, Азії та Америки.
Про цю квітку можна сказати: і як я без неї жила! У всякому разі, наші мами і бабусі не уявляють собі як можна не мати в будинку таку корисну рослину як Каланхое. Пригадую, у нас в будинку воно теж росло. І не дивно, адже Каланхое лікарське використовується в лікувальних цілях: від нежиті, хвороб горла, при порізах та опіках. Я саме для цих цілей випросила у свекрухи квітку, що вже добре розрослася.
Калатею привезли в Європу конкістадори: їх вразило її листя, що нагадує чи то візерункові крила метеликів, чи то строкате пір'я дивовижних птахів.
Сьогодні калатея вирощується в кімнатній культурі практично в усьому світі, незважаючи на те, що забобонні люди приписують їй дуже неприємні властивості. Але ж ніхто не знає, скільки правди в цих вигадках.
Якщо ви створите їй необхідні умови і забезпечите хороший догляд, калатея здатна прожити в будинку багато років, і у вас щовечора буде можливість спостерігати урочистий ритуал марантових: як піднімається вгору і складається в молитовному жесті листя.
Читайте нашу статтю, і ви дізнаєтеся ще дуже багато цікавого про калатею.
Каллізія (лат. Callisia) – рід вічнозелених трав'янистих багаторічників родини Коммелінові, які ростуть у вологому притінку тропіків і субтропіків Антильських островів, а також країн Центральної та Південної Америки. У роду 12 видів, і деякі з них вирощуються в кімнатній культурі. Назва рослини походить від двох грецьких слів, які перекладаються як «гарний» і «лілія», хоча найближчим родичем каллізії є не лілія, а традесканція.
Чи знаєте ви, що пірамідальна форма кипариса – не творіння природи, а результат роботи селекціонерів? А те, що Плутарх радив писати закони лише на кипарисових дошках, тому що їх не руйнує час?
Деревина кипариса не має шарів, її можна різати і вздовж, і впоперек, тому з неї можна виготовити навіть дрібні деталі.
Для вирощування в кімнатній культурі був виведений мініатюрний кипарис, який, тим не менш, має майже всі якості, властиві величезним лісовим деревам.
У статті на нашому сайті зібрана вся інформація, яка необхідна для вирощування цього чудового хвойника в домашніх умовах, і ми із задоволенням нею з вами поділимося.
Клузія (лат. Clusia) – рід вічнозелених рослин родини Клузієві, що налічує за різними даними від 150 до 300 видів, поширених переважно в тропічних районах Південної Америки, хоча деякі з них можна зустріти і в Північній. Рід було названо на честь Карла Клузіуса (Шарля де Леклюза) – одного з найвідоміших європейських ботаніків XVI століття. Серед видів клузії є й такі, які можна вирощувати в кімнатній культурі.
"Помийна рослина", "кротон бідняка" – так називають колеус сноби. Однак на відміну від примхливого кротона ця не менш яскрава квітка має дуже потужну, а головне, позитивну енергетику. Та й декоративність колеуса вище усіляких похвал.
Колеус прекрасний настільки ж, наскільки і невибагливий. Доглядати за цією рослиною просто, але вона образлива, і на вашу зневагу відразу ж відповість зниженням декоративності.
Прекрасне листя колеуса виділяє в повітря ефірне масло, ніжний аромат якого нагадує м'ятний. Крім того, листя виганяє з приміщення моль: ця рослина не терпить поганого сусідства.
У нашій статті ви знайдете багато цікавої та потрібної інформації про колеус і про догляд за ним.
Кордиліна (лат. Cordyline) належить до родини Драценові або Агавові (залежить від джерела) і нараховує приблизно 20 видів рослин. У природі ростуть у субтропічних і тропічних поясах по всьому світу.
Рослина крассула (лат. Crassula), або товстянка є представником роду сукулентних рослин родини Товстолисті (Товстянкові), який включає за різними даними від 300 до 500 видів. Понад 200 з них росте в Південній Африці, багато – в тропічній Африці і на Мадагаскарі, деякі види зустрічаються на півдні Аравійського півострова – крассули поширені в основному в Південній півкулі. Назва роду походить від слова «crassus», у перекладі означає «товстий», якою в більшості випадків є м'ясиста структура листя багатьох представників роду.
Криптокорина (лат. Cryptocoryne) – рід трав'янистих земноводних рослин родини Ароїдні, які ростуть по струмках і річках у районах Азії з субтропічним і тропічним кліматом. У культурі ці рослини вирощуються в акваріумах. Уперше рослину цього роду було описано в 1779 році, а сам рід сформувався та був описаний до 1828. Усього в роду близько 60 видів. Назва роду складається з двох грецьких коренів і перекладається як «захований качан». В Англії криптокорини називають захованими флейтами.
Кротон на підвіконні – це свято: його строкате листя з явними світлими прожилками може бути забарвлене в усі відтінки осіннього лісу.
Сік кротона отруйний, як майже у всіх представників родини Молочайні. У природі ця рослина іноді досягає у висоту двох метрів, але в домашніх умовах вона виростає невеликою.
Один з видів кротона має проносну дію і є лікарською сировиною. Масло кротона знахарі аборигенів застосовують для лікування сильних отруєнь і зміїних укусів.
У кімнатній культурі найчастіше вирощують різні сорти кротона варієгатного. На нашому сайті ви знайдете вичерпну інформацію про цю незвичайну і дуже гарну рослину.
Кушир (лат. Ceratophyllum), цератофіллум єдиний у родині Кушироквіті рід однодомних трав'янистих багаторічників, що розвиваються в товщі води прісних водойм. У роду чотири види. У природі представники цього роду поширені повсюдно – від тропіків до полярного кола, а в культурі цю рослину вирощують для озеленення садових ставків або акваріумів.
Рід лавр (лат. Laurus) входить до родини Лаврові і нараховує всього 2 види. Росте на Канарських островах і в районі Середземномор'я. До сорока видів лавра налічують у сьогоднішній англійській таксономіці.
Рослина лимон (лат. Citrus limon), або цитрина – вид роду Цитрус родини Рутові. Батьківщина лимона – Китай, Індія і тропічні тихоокеанські острови. Найімовірніше, дерево лимон є випадково виниклою в природі гібридною рослиною, яка розвивалася як окремий вид роду Цитрус і в XII столітті була введена в культуру на території Індії та Пакистану, а потім поширилася по Північній Африці, Близькому Сходу та Південній Європі. Нині лимон широко культивується в країнах із субтропічним кліматом – щорічний урожай його плодів становить приблизно 14 мільйонів тонн. Серед лідерів із вирощування лимонів такі країни: Індія, Мексика, Італія і США.
Лівістона (лат. Livistona) – рід багаторічних рослин родини Пальмові, які ростуть у природі Австралії, Океанії, Африки та південно-східної Азії. Назву рід отримав на честь лерда Лівінгстонського – Патріка Мюррея, колекціонера рослин, який був другом і учнем Ендрю Бальфура. У рід включено понад 30 видів. Деякі вирощуються в оранжереях, але є серед лівістон і кімнатні рослини.
Рослина мандарин (лат. Citrus reticulata) – невелике вічнозелене дерево, вид роду Цитрус родини Рутові. Мандаринами називають і плоди цієї рослини. Походить мандарин, найпоширеніший вид роду, з Південного В'єтнаму й Китаю. Нині в дикій природі дерево мандарин не зустрінеш, у культурі ж воно вирощується в районах із субтропічним кліматом. І дедалі затребуванішим стає цей вид цитрусових у якості декоративної кімнатної рослини.
Маранта (лат. Maranta) належить до родини Марантові і налічує приблизно 25 видів. Свою назву рід отримав на честь Барталомео Маранти – медика з Венеції. У природному середовищі маранта мешкає в Південній і Центральній Америці, а саме в лісах на болотистих місцевостях.