Хвойні

Хвойники давно зайняли гідне місце в садах і парках, на дачних і присадибних ділянках. Секрет затребуваності цих вічнозелених рослин у тому, що вони зберігають свою декоративність цілий рік, доглядати за ними легко, їх можна висаджувати в дорослому віці, причому взимку, і вони відразу ж стають прикрасою ділянки. Однак якщо ви допустили при посадці помилку, виявиться це не відразу, а через три-шість місяців, якщо рослину висаджували восени або взимку, або через 1-2 місяці після весняної посадки.

Незважаючи на те, що займатися посадкою хвойників можна цілий рік, дво-трирічні саджанці краще садити напровесні, щойно можна буде викопати посадковий котлован, тобто відразу після першої відлиги: корені почнуть рости й розвиватися вже при 3 ºC, а весняні заморозки саджанцям не страшні.

Посадкою дорослих кущів і дерев потрібно займатися взимку: приживлюваність хвойних рослин, висаджених у цю пору, наближається до 100 %. Улітку можна ризикнути посадити тільки саджанець із закритою кореневою системою і тільки в тому разі, якщо ви абсолютно впевнені в порядності продавця. Восени хвойні рослини краще не пересаджувати.

Найпопулярнішими хвойниками є ялівець, туя, сосна, ялина, ялиця, кипарисовик, мікробіота, тис і тсуга.

Кипарис у домашніх умовах

Дерево кипарисРослина кипарис (лат. Cupressus) належить до роду вічнозелених чагарників і дерев родини Кипарисові з розкидистою або пірамідальною формою крони. Рід настільки давній, що залишки його представників чудово збереглися і досі зустрічаються у пластах третинного періоду. Сьогодні рід за різними джерелами інформації нараховує від 14 до 25 видів. Одні дослідники вважають батьківщиною кипариса Середземномор'я, інші стверджують, що ці рослини здавна зустрічаються у тропіках і субтропіках Північної Америки – в Каліфорнії, наприклад, і в Європу кипарис було завезено саме звідти. Але легенда про Кипариса, стрункого юнака, що убив коня бога Аполлона і за це був перетворений на дерево, належить до давньогрецького епосу, що підтверджує версію середземноморського походження кипариса. У природі дерево кипарис досягає двадцяти п'яти-тридцяти метрів у висоту, але кипарис, що вирощується в домашніх умовах, відрізняється невеликими розмірами, оскільки виведений саме як кімнатний кипарис – горшкова або діжкова рослина.

Продовжити читання  

Кипарисовик: посадка й догляд, розмноження і види

Рослина кипарисовикРослина кипарисовик (лат. Chamaecyparis) належить до роду вічнозелених хвойних дерев родини Кипарисові. У цьому роду сім основних видів і кілька сотень культиварів. У природних умовах кипарисовики іноді досягають заввишки сімдесяти метрів. Зовні вони трохи нагадують кипарис, тому ці рослини часто плутають, але гілки у кипарисовика дрібніші, ніж у кипариса, і більш плоскі. Найбільше кипарисовик своєю пірамідальною кроною нагадує тую. Родом кипарисовик зі Східної Азії та Північної Америки. У культурі його вирощують із кінця XVIII ст. Сьогодні рослина кипарисовик у саду настільки ж часте явище, як і кипарисовик на підвіконні.

Продовжити читання  

Мікробіота: посадка й догляд

Вирощування мікробіоти в садуЦя хвойна рослина з цікавою назвою дуже схожа на тую. У природі її можна зустріти виключно в регіонах Далекого Сходу. Спочатку мікробіоту вважали ялівцем несправжньокозацьким, але потім дослідники зрозуміли, що мають справу з абсолютно новою для них рослиною, яка розміром значно дрібніша за тую. Звідки й з'явилася назва – мікробіота. Цей хвойний чагарник занесено в Червону книгу, оскільки в дикій природі він став зустрічатися дедалі рідше. Зате на дачних і присадибних ділянках ця ефектна й невибаглива рослина стала дуже популярною.

Продовжити читання  

Туя західна: посадка і догляд, опис сортів

Вирощування туї західної в садуТуя західна (лат. Thuja occidentalis), або життєве дерево – вічнозелена хвойна рослина роду Туя родини Кипарисові. У природі цей вид зустрічається на сході Північної Америки по низинних берегах річок, болотах, на вапняних ґрунтах і вологих родючих суглинках. Описано рослину було Карлом Ліннеєм у 1753 році, тоді ж вона й отримала від нього свою назву, що перекладається з грецької як «жертвування, обкурювання»: ароматичні породи туї спалювали під час давніх релігійних обрядів. Нині туя західна, завдяки своїй зимостійкості, довговічності, стійкості до токсичних міських умов і великій кількості штучно виведених декоративних форм, набула великого поширення у всіх кліматичних зонах.

Продовжити читання  

Туя: посадка і догляд, розмноження та види

Рослина туяРослина туя (лат. Thuja), або живодрево (живодерев, жистяк, кадило, савіна), належить до роду голонасінних хвойних рослин родини Кипарисові, як ялівець, секвойя, таксодіум, кипарис та кипарисовик. В Європу тую завезли зі Східної Азії чи Америки. Латинська назва рослини має давньогрецький корінь, що означає «жертвування», «кадіння» – мабуть, існує зв'язок між назвою рослини і запахом порід туї, які ритуально спалюються як ароматичні пахощі. Рід налічує 6 видів, представники яких доживають іноді до 150 років, хоча зустрічаються і значно більш зрілі екземпляри. Крім деяких видів, у культурі вирощують близько 120 різновидів рослини, які відрізняються кольором і якістю хвої та формою крони. Туя в ландшафтному дизайні є однією із базових рослин і вирощується як солітер або в групі, а також використовується для оформлення алей, бордюрів, створення живоплотів.

Продовжити читання  

Ялиця: посадка і догляд, розмноження і види

Рослина ялицяРослина ялиця (лат. Abies) представляє рід родини Соснові. У багатьох мовах назва рослини близька до слова «ялина». Поширена ялина-ялиця в субтропічних, помірних і навіть тропічних районах північної півкулі, зокрема в Сальвадорі, Мексиці, Гондурасі і Гватемалі. Найчастіше ялиця росте у хвойних лісах, у сусідстві з такими деревами, як кедр, ялина і сосна, проте зустрічається вона і у змішаних, і навіть у листяних лісах. Налічує рід близько 50 різновидів – від чагарників заввишки 50 см до дерев заввишки 80 м. Нині декоративна ялиця неймовірно затребувана в озелененні як присадибних ділянок, так і громадських парків і скверів. Вона красива і невибаглива. З недоліків можна називати невисоку морозостійкість, а також незносність ялицею диму, газу і занадто сухого повітря.

Продовжити читання  

Ялівець козацький: посадка і догляд, опис сортів

Вирощування ялівцю козацького в садуЯлівець козацький (лат. Juniperus sabina) – хвойний чагарник, найпоширеніший вид роду Ялівець родини Кипарисові. У дикій природі цей вид зустрічається в лісах і гаях степової зони, на піщаних дюнах і скелястих схилах Малої і Південно-східної Азії, Центральної Європи, Кавказу, Примор'я, Уралу й Сибіру.

Продовжити читання  

Ялівець: посадка і догляд, розмноження і види

Рослина ялівецьРослина ялівець (лат. Juniperus), або верес, або арча, належить до роду вічнозелених хвойних дерев або чагарників родини Кипарисові, численні представники якого поширені в північній півкулі від субтропічних гірських районів до Арктики. Латинська назва, збережена Карлом Ліннеєм за ялівцем у класифікації, згадується ще у творах римського поета Вергілія. Налічує рід ялівців на сьогодні близько 70 видів. Сланкі види ялівцю ростуть переважно в горах, а дерево ялівець заввишки до 15 м і навіть вище можна зустріти в лісах Центральної Азії та Америки, а також Середземномор'я. Ця рослина, що нагадує кипарис, росте від 600 до 3000 років. Там, де росте ялівець, напрочуд чисте повітря. В античному світі ялівець вважався найкращим засобом від зміїного укусу, на Русі з нього робили посуд, в якому молоко не скисає навіть у спекотний день. Шишкоягоди, корінь і ефірна олія ялівцю здавна використовувалися для виготовлення препаратів від усіляких хвороб. Мелені ягоди рослини затребувані в кулінарії в якості приправи до м'яса і для приготування супів, соусів, паштетів, маринадів і навіть лікерів. З деревини деяких видів ялівцю виготовляють різні вироби, у т.ч. олівці і тростини.

Продовжити читання  

Вам може бути цікаво
Cookies допомагають нам поліпшити наш веб-сайт і підбирати інформацію, яка підходить саме вам. Використовуючи цей веб-сайт, ви погоджуєтеся з тим, що ми використовуємо cookies. Якщо ви не згодні – залиште цей веб-сайт.
Детальніше Приймаю