Багатьма базилік сприймається тільки як пряна трава, однак ця рослина має також цілющі властивості та здатна якщо не вилікувати від недуги, то значною мірою полегшити хворобливий стан. Людство застосовує базилік у кулінарних і лікувальних цілях уже близько п'яти тисячоліть. У кулінарії за цей час він заслужив титул короля пряних трав. Сьогодні існує безліч сортів цієї трави, що відрізняються зовнішнім виглядом, смаком і пахощами.
Глухокропивові (Губоцвіті)
Інакше цю родину називають Губоцвіті. У неї включено 250 родів і майже 8000 видів дводольних трав'янистих багаторічників і однорічників, чагарників, напівчагарників і деревовидних рослин.
Стебла у глухокропивових частіше стоячі, але є рослини з пагонами, що вкорінюються, або сланкими. У перетині стебла чотиригранні або округлі. Цільне чи розсічене листя, позбавлене прилистків, розташоване супротивно, рідше – кільцями, а пари листків – хрест-навхрест. Квітки формуються у вузлах листя поодиноко, попарно або в нечисленних суцвіттях, які сукупно виглядають як складний колос. Чашечка у жовтих, бузкових, білих, рожевих, лілових або строкатих квіток п’ятизуба, дзвінчаста, віночок трубчастий, тичинок може бути 2 або 4. Плід – ценобій.
Багато представників – пряні трави, затребувані в кулінарії, є серед глухокропивових і лікарські, і декоративні рослини.
Найвідоміші такі губоцвіті: собача кропива, лаванда, глуха кропива, чебрець дубровник, гісоп, шоломниця, пахучка, сальвія, розмарин, м'ята, меліса, плектрантус, змієголовник, ельшольція, базилік, красивоплідник, монарда, базилік, молюцела.
Рослина базилік духмяний (лат. Ocimum basillicum), або камфорний, або городній, або звичайний, або васильки справжні, є трав'янистим однорічником виду Базилік підродини Котовникові родини Глухокропивові. У дикій природі трава базилік росте в Китаї, Ірані, Індії, в Африці, на півдні Азії, в американських тропіках, в Середній Азії та на Кавказі. Припускають, що походить базилік з Африки, а в Європу його завезли солдати армії Олександра Македонського.
Рослина гісоп лікарський (лат. Hyssopus officinalis), або гісоп звичайний, або синій звіробій – вид роду Гісоп родини Губоцвіті, напівчагарник, що росте в дикому вигляді в північній Африці, західній Азії, центральній, південній і східній Європі. У культурі гісоп вирощують у Північній Америці і майже на всій території Європи. Трава гісоп є найдавнішою лікарською рослиною, яку застосовували для лікування хворих ще Гіппократ і Діоскорид. Молоді пагони гісопу з листям у свіжому та сушеному вигляді використовують як пряну приправу для закусок, перших і других страв. Включають гісоп і в дієтичні страви.
Горлянка (лат. Ajuga), або аюга – рід трав'янистих рослин родини Глухокропивові або Губоцвіті. У нас квіти горлянка ще називають суховершки, гостровершки або дівчача краса. В Африці і Євразії трава горлянка поширена повсюдно, в Австралії росте два види роду, а в помірних широтах всієї Північної півкулі можна зустріти близько 70 видів горлянки. Горлянка вражаюче життєстійка.
"Помийна рослина", "кротон бідняка" – так називають колеус сноби. Однак на відміну від примхливого кротона ця не менш яскрава квітка має дуже потужну, а головне, позитивну енергетику. Та й декоративність колеуса вище усіляких похвал.
Колеус прекрасний настільки ж, наскільки і невибагливий. Доглядати за цією рослиною просто, але вона образлива, і на вашу зневагу відразу ж відповість зниженням декоративності.
Прекрасне листя колеуса виділяє в повітря ефірне масло, ніжний аромат якого нагадує м'ятний. Крім того, листя виганяє з приміщення моль: ця рослина не терпить поганого сусідства.
У нашій статті ви знайдете багато цікавої та потрібної інформації про колеус і про догляд за ним.
Рослина лаванда (лат. Lavandula) належить до роду родини Ясноткові, що налічує близько 30 видів. Зростає квітка лаванда в природних умовах на Канарських островах, у Східній і Північній Африці, Австралії, Аравії, Індії та на півдні Європи. У культурі по всьому світу вирощують тільки два види цієї рослини – лаванду широколисту (французьку) і лаванду вузьколисту, або лікарську (англійську). Назва рослини походить від латинського lava, що в перекладі означає «мити» і вказує на призначення лаванди в Стародавньому світі – римляни та греки використовували рослину для прання й миття.
М'ята перцева (лат. Mentha piperita), або м'ята холодна, або м'ята англійська – трав'янистий багаторічник, вид роду М'ята родини Ясноткові, або Губоцвіті, виведений гібридизацією м'яти садової (колоскової) і м'яти водної. М'ята перцева вважалася цінною рослиною ще в Стародавньому Римі: листя м'яти використовували для натирання меблів, а водою, настояною на м'яті, обприскували кімнати.
Рослина майоран (Origanum majorana) – вид трав'янистих багаторічників роду Материнка родини Ясноткові. У природі він росте в Центральній Європі, Північній Африці й на Близькому Сході. Ще в Давньому Єгипті, Елладі та Римській імперії трава майоран цінувалась як декоративна, лікарська рослина та як прянощі. Греки наділяли майоран магічними властивостями, завдяки яким можна повернути собі мужність і любов, і стверджували, що свій аромат рослина отримала від богині кохання Афродіти. Тому на голови молодят надягали вінки з майорану. А римляни вважали майоран найсильнішим афродизіаком.
Материнка (орегано) поширена практично по всій території Європи та Росії, крім заполярних районів. Прийшла вона із Середземномор'я і швидко набула популярності як на присадибних ділянках, так і в сільському господарстві. Використовують материнку і як прянощі, і як лікарську, і як декоративну рослину.
Рослина монарда (лат. Monarda) представляє рід багаторічних і однорічних трав родини Губоцвіті або Ясноткові, що налічує близько 20 видів родом із Північної Америки, де вони ростуть на території від Канади до Мексики. Названа квітка монарда Карлом Ліннеєм на честь Ніколаса Монардеса, іспанського лікаря і ботаніка, який видав у 1574 році книгу з описом рослин Америки. Сам Монардес називав монарду каламінтою віргінською або оріганом канадським.
Плектрантус (лат. Plectranthus), він же домашня або кімнатна м’ята – рід родини Глухокропивові, або Губоцвіті, який об'єднує в собі за різними даними від 250 до 325 видів. Латинська назва роду утворена від грецьких слів, що означають у перекладі «півняча острога» і «квітка». У природі плектрантуси поширені в субтропіках і тропіках Південної півкулі: на Мадагаскарі, деяких островах Тихого океану, в Австралії, Індонезії й у районах, прилеглих до Сахари.
Рослина розмарин (лат. Rosmarinus) – рід вічнозелених напівчагарників і чагарників родини Ясноткові. У природі розмарин росте в Північній Африці – Марокко, Тунісі, Алжирі та Лівії, а також на Кіпрі, в Туреччині і європейських країнах – Іспанії, Португалії, Греції, Італії, країнах колишньої Югославії та на півдні Франції. У перекладі з латини назва рослини звучить як «морська свіжість» – у стародавніх греків розмарин асоціювався з Афродітою, яка з'явилася з піни морської. Але насправді аромат розмарину далекий від йодистого запаху моря, радше він поєднує в собі запахи сосни й камфори, тому, можливо, ближча до істини не латинська, а грецька назва рослини, що означає в перекладі «бальзамічний чагарник».
Сальвія відома нам і під іншою назвою: шавлія. Цілющі властивості шавлії відомі здавна: в Стародавньому Єгипті після епідемій і війн жінок змушували пити відвар шавлії, щоб підвищити народжуваність. Римляни використовували шавлію як ліки від безпліддя, а греки зміцнювали водним настоєм цієї трави душевні сили, пам'ять і розум.
Однак сальвія затребувана не лише як лікарська, але й як високодекоративна садова рослина, і саме в цій якості її популярність останнім часом значно зросла.
Про те, якому сорту сальвії надати перевагу, як посіяти у себе в саду декоративну шавлію і як правильно за нею доглядати, ви зможете дізнатися, прочитавши статтю на нашому сайті.
Собача кропива (лат. Leonurus), або глуха кропива, синдра, шандра – рід трав'янистих багаторічників або дворічників родини Глухокропивові, представники якого в дикій природі ростуть переважно в Євразії (Близький Схід, Сибір, Центральна Азія, Європа). Декілька видів роду натуралізувалося в Північній Америці. Росте собача кропива на луках, пустирях, сміттєвих місцях, залізничних насипах, в урвищах, кар'єрах, по берегах річок. Два види – собача кропива і собача кропива волохата (п’ятилопатева) – є лікарськими рослинами.
Рослин фізостегія (лат. Physostegia) є трав'янистим багаторічником родини Ясноткові, або Губоцвіті. За різними джерелами рід налічує від 3 до 12 видів, які ростуть у Північній Америці. Назва рослини складається з двох грецьких слів, що означають у перекладі «бульбашка» й «покрив», і вказує на роздуту форму чашечки квітки. Через цю оригінальну форму квітка фізостегія має іншу назву – помилковий змієголовник. У культурі з усіх відомих видів рослини вирощується тільки фізостегія віргінська.
Рослина чебрець (лат. Thymus) належить до найбільшого роду родини Ясноткові, який представляє ароматичні напівчагарники або чагарники. До речі, в деяких випадках під чебрецем мають на увазі чебрець повзучий. У народі чебрець має багато інших назв – чабер, чабрик, чебер, чебрик, чебарка, чобер, чобрик, чибер, щебрик, щабрик, цебрик, цебриць, цебрець, тим’ян повзучий, мала материнка, боровий чепчик, чепчик, богородська трава, лимонний душок.
Чистець (лат. Stachys), або стахіс – рід напівчагарників або трав'янистих багаторічників і однорічників родини Глухокропивові. «Стахіс» означає «колос»: саме так виглядають суцвіття чистцю. Батьківщина стахіса – Мала Азія й Балкани, звідки він поширився по Європі й Азії й урешті-решт став культурною рослиною. У роду понад 300 видів, що виростають сьогодні всюди, крім Нової Зеландії й Австралії. Вирощують чистець як декоративну й лікарську рослину.