Альстремерія (лат. Alstroemeria), або альстромерія – рід кореневищних бульбових південноамериканських трав'янистих рослин родини Альстремерієві, що вирізняються дуже гарними квітками, званих також перуанськими ліліями або ліліями інків. І рід, і родина отримали назву на честь учня Карла Ліннея, барона Класа Альстрема – шведського ботаніка, мецената та промисловця вісімнадцятого століття, який привіз Ліннею насіння двох видів альстремерії.
Бульбові квіти
Бульбами називаються вкорочені видозмінені підземні пагони, які набувають умовно кулястої форми в результаті розростання міжвузлів. Утворюються бульби зазвичай на кінцях бічних пагонів кореневища – столонів. Бульби деяких рослин їстівні, наприклад, топінамбура чи картоплі.
Серед бульбових рослин найбільше трав'янистих багаторічників, наземна частина яких у кінці сезону повністю гине, але навесні відроджуються з точки росту. Упродовж сезону рослина формує багато бульб, тому з вегетативним розмноженням у цих культур проблем немає. В умовах прохолодного клімату зимуючі в землі бульби потрібно добре вкривати, але якщо зими у вашій місцевості дійсно суворі, то краще підземну частину рослини на зиму викопувати.
Із декоративних бульбових культур широко популярні глоріоза, глоксинія, тубероза, каладіум, смітіана, півонія трав'яниста, канна, анемона, бегонія, мандевіла, дельфініум, геснерія, жоржини, цикламен, фрезія та маранта.
Бульбові рослини не зносять кислих чи занадто щільних ґрунтів і вимагають збалансованого поливу. Ділянку перед посадкою бульб удобрюють органікою, а в кожну ямку кладуть для дренажу пісок.
Не важливо, як почалася ваша любов до анемон – з подарованого букета або ж милування сусідської клумбою – ця квітка вміє закохувати в себе з першого погляду на неї!
Щоб ваше захоплення яскравою красунею не обернулася зайвими клопотами, обов'язково ознайомтеся з вимогами цієї квіткової пестунки до догляду, поливу, ґрунту, освітлення та ласощів... ще не перехотіли? Тоді ловіть перший лайфхак по анемонах: примхливість цієї квітки залежить... від сорту! Якщо ви поки не готові приділяти рослині багато уваги, просто виберіть більш «зговірливу» анемону.
Як не загубитися в захоплюючому, але такому величезному (на сьогоднішній день налічується близько 160 видів!) асортименті анемона? Як вибрати невибагливу або ж навпаки «найскладнішу» анемону? Як не переплутати літню анемону з осінньою, та ще й поменше возитися з обов'язковим щорічним проморожуванням насіння – розповімо прямо зараз.
Чи знаєте ви, що 90% успіху у вирощуванні безвідмовних у цвітінні жоржин залежить від того, як ви їх... зберігаєте?
На другому місці – правильний ґрунт. Садівники шукають сліди хвороби чи шкідників, але найчастіша причина загибелі перших або пересаджених жоржин – саме невідповідний ґрунт. Так, жоржини здатні героїчно перенести зміну кислотності, але хороша водопроникність землі для цієї рослини просто необхідна. Якщо обрана вами ділянка такою похвалитися не може, це можна виправити. При осінньому перекопуванні додайте у ґрунт трохи золи, торфу, перегною, піску, січку соломи.
Соломки підстелити буде корисно й навесні, після висадки бульб. Вона допоможе зберегти дорогоцінну вологу й позбавить вас від зайвих робіт з розпушування ґрунту.
Більше порад і секретів вирощування улюблених жоржин читайте в статті.
Ірис у перекладі з грецької означає «веселка». На сьогоднішній день ця веселка налічує більше 700 відтінків та понад 35 тисяч сортів! Але не тільки строкатими та ніжними барвами підкорили нас півники: парфумери усього світу цінують іриси за неповторний яскравий аромат.
Чи знали ви, що бородаті іриси більш стійкі до засухи, ніж їх безбороді побратими? Що популярний серед народних цілителів, кондитерів та парфумерів фіалковий корінь насправді – корінь ірисів?
Про ці та інші секрети півників розповімо в нашій статті.
Чому деякі іриси не пахнуть? Як врятувати півники від слимаків без застосування хімії? Чи потрібно вкривати іриси на зиму? Як правильно та красиво обрізати кущі ірисів після цвітіння? Чому півники не хочуть цвісти навіть на «ідеальному» ґрунті та поливі?
Батьківщина кали – Південна Африка. У цій частині земної кулі каллу називають родичкою гладіолуса. В Європі «ефіопська красуня» з'явилася у XVII столітті, причому вирощували екзотичну квітку як кімнатну рослину.
У наш час кали прикрашають не тільки підвіконня, але й тераси, лоджії, сади.
Більш того, стало відомо, що гостя з африканського континенту володіє унікальною витривалістю: навіть при зміні освітлення, температури чи вологості кала продовжує цвісти!
У наших широтах кали цвітуть з початку літа й до пізньої осені, при цьому кожна «квітка» живе близько місяця. Якщо забезпечити рослині правильний догляд, на кожному кущику буде по 10-12 суцвіть.
Про тонкощі догляду за калами кімнатними та садовими читайте у нашому матеріалі.