Амарилісові

Амариліс прекрасний (Amaryllis belladonna), відомий також як «беладонна лілія» або «прекрасна дама» (дослівний переклад назви з латині) – давній мешканець наших підвіконь. Родом він з пустелі Карру в Південній Африці. Амариліс – ім'я прекрасної пастушки з ідилії давньогрецького поета Теокріта, і, повірте, квітка, названа її ім'ям, дійсно гарна. Початківці квітникарі часто плутають Амариліс з гіпеаструмом, хоча насправді вони не так вже й схожі.

Милуючись цвітінням амариліса, чи впевнені ви, що це не гіппеаструм? Адже ці цибулинні квіти мають сильну родинну подібність. Однак є між ними і відмінності. Наприклад, одна квітка формує суцвіття в кінці осені або взимку, а інша цвіте влітку. Одна прекрасно почуває себе і в горщику, і на клумбі, інша ж більше полюбляє затишну домашню обстановку...

Як зрозуміти, яку з квітів ви вирощуєте? Чіткість у цьому питанні необхідна, інакше як ви дізнаєтеся, що настав час припиняти підживлення і готувати рослину до періоду спокою? Прочитавши нашу статтю, ви навчитеся легко визначати різницю між амарилісом і гіпеаструмом, і це напевно принесе вашим рослини користь.

Після того, як цибулинні рослини амариліси відцвітуть, їм потрібен час для відновлення сил і закладки квіткових бруньок для наступного цвітіння. Весь цей час цибулини повинні перебувати в землі, а коли процес відновлення і закладки завершиться, цибулини садових амарилісів найчастіше викопують.

Зі статті на нашому сайті ви дізнаєтеся, скільки часу потрібно амарилісу для відновлення сил, коли викопувати його цибулини на зиму і як зберігати їх до наступної посадки. Сподіваємося, що вам також буде цікаво дізнатися, які цибулини можна залишити на зиму в саду і як їх захистити від морозів.

Цибулинні багаторічники - одні з найкрасивіших квітів. Багато з них можна вирощувати як в кімнатній культурі, так і в квітниках. Є серед цибулинних такі чудові рослини, як амариліс та гіпеаструм. Ці близькі родичі дуже схожі один на одного, та й догляд за ними мало чим відрізняється. Однак гіпеаструми цвітуть взимку або ближче до весни, а на амарилісах квітки розпускаються восени.

Як посадити амариліс або гіппеаструм в горщик? Як і коли висаджувати ці рослини у відкритий грунт? В якому порядку і в які терміни здійснюється вигонка амариліса і гіпеаструма? Якими способами розмножуються гіпеаструм і амариліс?

Відповіді на ці та інші питання ви знайдете у нашій статті.

Білоцвіт (лат. Leucojum) – рід родини Амарилісові, який об'єднує близько десятка видів, що походять із Середземномор'я, Туреччини, Ірану, Середньої Європи й Північної Африки. З грецької назва роду перекладається як «біла фіалка».

Валлота (лат. Vallota) – рід цибулинних багаторічних рослин родини Амарилісові, представники якого сьогодні переміщені в роди Циртантус і Клівія. Походять ці рослини з Капської області, розташованої в Південній Африці, а назву вони отримали на честь ботаніка з Франції П'єра Валло. У кімнатній культурі вид валлота прекрасна з'явився в XVII столітті. Досі науковці не мають єдиної думки про те, до якого роду мають належати ці рослини, тому ми вам розповімо і про валлоту, і про циртантус, тим більше що цим спорідненим рослинам потрібні однакові умови утримання.

Гемантус (лат. Haemanthus) – рід однодольних рослин родини Амарилісові, поширених у природі Південної Америки. У роду понад 40 видів. Піттон де Турнефор назвав рід «гемантус» через яскраво-червоні квітки типового вигляду: в перекладі з грецької мови «гемантус» означає «кривава квітка». У 1753 році Карл Лінней, описуючи рослину, не став міняти назву.

Гіменокаліс (лат. Hymenocallis) – рід родини Амарилісові, представники якого поширені в тропіках і субтропіках Південної Америки, Вест-Індії та Антильських островів. У культурі їх вирощують як кімнатні або оранжерейні рослини. У літературі гіменокаліс іноді називають «ісмена» («ісмене») або «панкраціум», однак насправді ці рослини належать до різних родів, об'єднаних однією родиною.

Гіпеаструми – дуже гарні рослини, і їх популярність постійно зростає.

Стрілки гіпеаструма з розкішними суцвіттями, більшими, ніж у спорідненого амариліса, можуть стояти у зрізці до двох тижнів, а якщо в приміщенні прохолодно, то і до трьох.

Цибулину гіпеаструма можна посадити на вигонку і отримати букет до святкового різдвяного чи новорічного столу.

Щоб з гіпеаструмом не було проблем, потрібно створити йому близькі до природних умови і дотримуватися нескладних правил догляду за рослиною. Всю необхідну інформацію про вирощування гіпеаструма в кімнатній культурі ви зможете знайти в нашій статті.

Великі квітки амазонської лілії віддалено нагадують нарциси: вони так само величні, ароматні і розташовані на безлистих квітконосах. Належить еухарис до родини Амарилісові, представники якого давно оселилися в наших садах і будинках.

Еухарис в наших широтах може рости тільки в оранжереї або на підвіконні, оскільки потрапив до нас із вологих лісів Південної Америки, де можна зустріти цілі зарості амазонської лілії.

Однак в кімнатній культурі в еухариса іноді виникають складності з цвітінням. Про те, як цього уникнути, як організувати для заморського гостя комфортні умови і як розмножити еухаріс самостійно, ви дізнаєтеся зі статті на нашому сайті.

Зефірантес (лат. Zephyranthes) – рослина, що належить до родини Амарілісові і нараховує приблизно 35 видів рослин. У природі зустрічаються у вологих місцевостях Південної та Центральної Америки.

Іфейон (лат. Ipheion) – рід трав'янистих багаторічників підродини Цибулеві родини Амарилісові, який за різними джерелами представлений 6-25 видами, що виростають у зонах із субтропічним і тропічним кліматом Америки. Походження наукової назви роду невідоме. У культурі вирощується вид іфейон уніфлорум, або іфейон одноквітковий (Ipheion uniflorum), що зустрічається в природному вигляді в Аргентині й Перу, а також сорти та гібриди цього виду.

Клівія (лат. Clivia) - рослина красива і довгоквітуча. Родом вона з Південної Африки, як майже всі амарилісові. Назву свою Клівія отримала на честь Шарлотти Клайв, герцогині Нортумберлендської, гувернантки майбутньої королеви Великобританії Вікторії. Тривалість життя Клівії в домашніх умовах – 15 років. Вона зовсім невибаглива і в той же час надзвичайно красива. Правда, як і будь-яка інша квітка, вона вимагає дотримання певних правил у догляді. Про ці правила ми зараз і поговоримо.

Клівія (лат. Clivia) належить до родини Амарилісові і нараховує 3 види рослин. У природі поширені в ПАР.

Красива, але невибаглива кливия – ще один яскравий представник родини Амарилісові. Вона живе і цвіте до сорока років, доставляючи радість оточуючим.

Однак тканини клівії містять отруйні алкалоїди лікорин, клівімін і кліватін, тому працювати з клівією потрібно з дотриманням всіх заходів безпеки.

Через отруйність помаранчевого соку про клівії ходять різні неприємні чутки, і деякі забобонні люди уникають тримати у себе в будинку цю ефектну рослину. Але тим не менше на популярність клівії це до сих пір не вплинуло.

На нашому сайті ви зможете дізнатися про всі тонкощі вирощування клівії і отримати відповіді на всі ваші запитання про цю рослину.

Підзимову посадку часнику в більшості регіонів закінчують до кінця жовтня, але в місцях, де довга й тепла осінь, можна сіяти часник і в листопаді.

Кринум (лат. Crinum) – рід красивих цибулинних рослин родини Амарилісові, поширених у тропіках і субтропіках обох півкуль. У роду понад сто видів. Велика частина окультурених рослин вирощується в домашніх умовах, добре знайомий квітникарям і кринум акваріумний, а гібридний вид кринум Пауелла є популярною садовою рослиною.

Крінум (Crinum) – одна з найкрасивіших цибулинних рослин родини амарилісові. Назву свою отримав від латинського слова «crinis» (волосся), оскільки листя крінума дійсно має схожість зі звисаючим волоссям. Відомо більше ста видів крінума, багато з яких ростуть в посушливій Капській провінції ПАР. Деякі навіть мають цілющі властивості. Крінум невибагливий і легко переносить сухе повітря житлових приміщень. Але головна перевага рослини в її незвичайній привабливості в період цвітіння.

Лікоріс (лат. Lycoris) – рід квіткових багаторічників родини Амарилісових, що складається з понад 20 видів. Походять представники роду зі Східної та Південної Азії: Японії, Таїланду, Лаосу, Південної Кореї, Непалу, Пакистану, зі сходу Ірану та півдня Китаю. Деякі види були завезені в Техас, Північну Кароліну й інші американські штати, і частину з них у нових умовах натуралізовано. В англомовних країнах квітку лікоріс називають ураганною або павуковою лілією. У квітницькій літературі можна зустріти японську назву лікоріса – «хіганбана». Має рослина ще одну назву – квітка смерті: лікоріс традиційно висаджують на цвинтарях.

У наших краях нарциси – незмінна окраса парків та садиб у весняну пору.

А ось у Китаї, Індонезії, Таїланді, Сінгапурі та інших країнах, де офіційно відзначають китайський Новий рік, ці сонячні квіти традиційно супроводжують усі святкові церемонії: це і частина новорічного декору, й популярний подарунок, що принесе удачу на весь прийдешній рік.

У сучасній Великобританії нарцис навіть популярніший за троянди!

А в деяких регіонах Німеччини нарцис досі вважається символом щасливого шлюбу. Ще недавно тут кожна наречена, залишаючи рідну домівку, обов'язково брала з собою цибулину нарциса, вирощеного мамою. Перший нарцис молодої сім'ї оберігали, як зіницю ока, адже вважалося, що він символізує щасливу долю молодят...

Як би ви не вирощували нарциси – як символ весни, сімейного благополуччя або ж просто як красиву та ароматну квітку – обов'язково ознайомтеся з рекомендаціями фахівців по догляду за цією симпатичною рослиною з сонячним цвітінням!

Неріне (лат. Nerine) – цибулинна рослина, що налічує до 30 видів і належить до родини Амарилісові.

Підсніжник (лат. Galanthus) – рід трав'янистих багаторічників родини Амарилісові, що включає 18 видів і два природні гібриди. Наукова назва роду перекладається з давньогрецької як молочноквітковий і характеризує забарвлення квіток рослини. Англійцям підсніжник відомий під назвою «снігова сережка» або «снігова краплина», німцям – як «сніговий дзвіночок», а у нас його називають підсніжником за ранню появу на ще мертвій після зими землі – буквально «з-під снігу».

Коли ви купуєте в магазині цибулини амариліса, ви можете і не підозрювати, що швидше за все тримаєте в руках посадковий матеріал гіпеаструма.

Придбати цибулини амариліса – величезна вдача для квітникаря. Адже в культурі вирощується тільки один вид цієї рослини – амариліс Беладонна, в основному ж у продаж надходять цибулини різних видів, сортів і гібридів гіпеаструма.

Інформацію про те, як розрізнити цибулини цих родинних рослин, як зберігати їх і як готувати до посадки, ви знайдете в статті на нашому сайті.

Цибуля-батун (лат. Allium fistulosum), або семилітка, або татарка, або трубчаста, китайська чи піщана цибуля – трав'янистий багаторічник, вид роду Цибуля. Існує думка, що батьківщиною батуна є Азія, оскільки в нинішній час у дикому вигляді він росте в Китаї, Японії та Сибіру. У культурі цю цибулю вирощують повсюдно для отримання зеленого пера, м’якшого на смак, ніж зелень цибулі ріпчастої. Цибулини у батуна довгасті, слаборозвинені. Товсте, порожнє всередині стебло сягає у висоту 1 м, листя теж трубчасте, ширше, ніж у цибулі ріпчастої. Цвіте батун кулястими парасольками, що складаються з численних квіток. Розмножується цибуля-батун поділом куща й насінням.

Цибуля-порей (лат. Allium porrum), або пір,пор, праж чи прас – трав'яниста рослина, що належить до роду Цибуля. Родом порей із Передньої Азії, але пізніше він потрапив у Середземномор'я, де досі в природі можна зустріти його вихідну дикорослу форму – цибулю виноградну. Цибуля-порей була добре відома в країнах стародавнього світу – Єгипті, Римі та Греції, а з доби середньовіччя її вже вирощували по всій Європі, особливо популярна вона у Франції – Анатоль Франс називав порей спаржею для бідняків.

Цибуля-шалот (лат. Allium ascalonicum), вона ж цибуля ашкелонська, шалотка, шарлот, цибуля старовірів, сорокозубка, сімейна цибуля, є трав'янистим багаторічником родини Цибулеві. Родом цей різновид ріпчастої цибулі з Малої Азії, але сьогодні вона поширена на Кавказі, в Молдові, Україні та Західній Європі. У їжу вживають молоді листки й маленькі цибулинки шалот, які вирізняються приємним ароматом і вишуканим смаком.

Рослина цибуля (лат. Allium) – рід багаторічних і дворічних трав'янистих рослин, що належить до підродини Цибулеві родини Амарилісові і нараховує близько 400 видів, що зростають у природі північної півкулі в степах, лісах і на луках. В Ірані, Китаї та Середземномор'ї цибулю знали ще 4000 років тому, на наші ж терени вона прийшла з берегів Дунаю на початку XII століття. All у перекладі з кельтської означає «пекучий» – мабуть, тому Карл Лінней і назвав цибулю allium. А може, латинська назва походить від слова halare, що означає «пахнути».

Завершуючи сезон, городники наводять лад на ділянці і закладають основу під урожай наступного року: сіють під зиму зелень і овочі. Підзимовий посів таких культур, як часник і цибуля, дозволяють отримати навесні насичену вітамінами та іншими корисними речовинами зелень на два тижні раніше, ніж при весняному посіві.

Часник (лат. Allium sativum) це багаторічна трав'яниста рослина, вид роду Цибуля родини Амарилісові підродини Цибулеві. Ця овочева культура є популярною у багатьох народів світу вже протягом шести тисяч років – часник затребуваний як у кулінарії, так і в медицині. Їстівними є не тільки цибулини часнику, але також і листя, стрілки і квітконоси молодих рослин. Батьківщиною рослини є Середня Азія, а в культуру часник вводили в гірських районах Афганістану, Ірану, Пакистану, Узбекистану, Туркменістану й Таджикистану.

Часник (лат. Allium sativum) – це трав'янистий багаторічник, вид роду Цибуля родини Амарилісові. Родом рослина із Середньої Азії. Його окультурення відбувалося в горах Узбекистану, Туркменії, Таджикистану, на півночі Ірану, в Пакистані й Афганістані. Наукові дослідження підтвердили походження часнику від цибулі довгогостроконечної. Популярний часник у всьому світі завдяки своєму гострому смаку й характерному запаху. Він затребуваний як у кулінарії, так і в медицині – цілющі властивості часнику людство використовує здавна.