Рослина амарант (лат. Amaranthus), або щириця належить до роду родини Амарантові, у дикій природі дуже поширеного в Америці, Індії та Китаї. Родом амарант із Південної Америки, там досі в дикій природі зростає велика частина його видів, яких сьогодні налічується близько сотні. Вісім тисяч років тому амарант став, поряд із кукурудзою та бобами, однією з основних зернових культур народів, що населяли територію сучасної Мексики і Південної Америки – інків та ацтеків.
Амарантові
Цю родину дводольних рослин називають також Щирицевими. Об'єднує вона п'ять підродин, у які входить близько вісімдесяти родів трав'янистих однорічних і багаторічних рослин, кущів і навіть дерев, які ростуть у багатому на азот ґрунті.
Листя амарантових цільне, прилистків не має, розташоване на стеблах супротивно або в черговому порядку. Забарвлене листя зазвичай у зелений колір, але є і ряболисті рослини з жовтими, червоними чи білими смугами та плямочками.
Дрібні, згорнуті в клубочки безпелюсті квітки утворюють колосся, головки, волоті або по одній розташовані в листкових пазухах. Кожна квіточка має покривало та два приквіткові листки, зазвичай яскраво забарвлені. Плід амарантових найчастіше горіхоподібний, але може бути коробочкою чи ягідкою. Насіння зазвичай кругле та блискуче.
Деякі амарантові дуже декоративні, є серед них і лікарські види, є популярні харчові культури, а є такі, які вживалися в їжу ще ацтеками, і сьогодні науковці намагаються відродити ці зернові культури до хліборобства.
Найвідомішими амарантовими можна назвати буряк, шпинат, щирицю, целозію, ірезіне, гомфрену, альтернантеру та кохію.
Рослина буряк (лат. Beta) належить до роду одно-, дво- та багаторічних трав'янистих рослин родини Амарантові, хоча не так давно буряк, який у Росії називають свекла, а в Білорусі – бурак, зараховували до родини Лободових. Основним представником роду є буряк звичайний, що має три різновиди: буряк столовий, буряк кормовий і буряк цукровий. Зростає овоч буряк на всіх континентах, окрім Антарктиди.
Буряк цінний своїми смаковими якостями і корисними властивостями, тому його культивують не лише на приватних ділянках, а й у промислових масштабах. Урожай цієї коренеплідної культури в чималому ступені залежить від того, коли насіння було посіяне у відкритий ґрунт.
Гомфрена (лат. Gomphrena) – род цветковых растений семейства Амарантовые, распространенных в тропических поясах как Северного, так и Южного полушария. Французский ботаник Делашен, описывавший гомфрену, указал, что имя дал растению Плиний, и Карл Линней внес гомфрену в «Species plantarum» именно под этим названием. Наибольшее количество различных представителей этого рода можно встретить в Южной Америке, всего же в роду около ста видов. Некоторые из них выращиваются как комнатные растения.
До родини Амарантові належить 80 видів рослин із роду ірезіне (лат. Iresine), які живуть по всій Америці та Австралії, на Галапагосі й Антильських островах.
Незвичайна рослина кіноа з родини Амарантові народилася на берегах озера Тітікака. Аборигени називали її «золотим зерном», а у нас вона відома як «рисова лобода». Ця рослина має високу харчову цінність, цілющі властивості, підвищену чутливість до умов вирощування і вимогливість до догляду.
Рослина целозія, або целлозія (лат. Celosia) – рід родини Амарантові, хоча не так давно його відносили до родини Лободові. Назва рослини походить від грецького kelos, що означає «палаючий» і характеризує забарвлення та форму суцвіть, схожих на різнобарвні язики полум'я. У природі квіти целозія ростуть у теплих районах Африки, Азії та обох Америк, їх сьогодні відомо близько 60 видів, але в садовій культурі вирощують найчастіше целозію гребінчасту, целозію перисту, а також целозію колоскову.