Кардіокрінум
Кардіокрінум (Cardiocrinum) – це рід цибулинних рослин родини лілійні. З грецької перекладається, як «серцеподібна лілія», оскільки форма листя рослини нагадує серце. Росте на Далекому Сході, в Японії, Китаї, на Сахаліні. Культивується рослина з кінця дев'ятнадцятого століття, але до цих пір є рідкісним гостем в наших садах. Зовні кардіокрінум нагадує гігантську лілію.
Рослина кардіокрінум – опис
Кардіокрінум – багаторічна цибулинна рослина. Її біла конічна цибулина, в середньому до 8см в діаметрі, складається з незамкнутих лусок. Соковите порожнисте облистяне стебло має до 5 см в діаметрі і досягає 2,2 м у висоту. Прикореневе листя велике (до 35см в діаметрі), серцеподібної форми, чергове, голе, з сітчастим жилкуванням на довгих черешках. Білі з прозеленню квіти, що мають форму воронки до 10см в діаметрі, пониклі, відхилені по горизонталі, зібрані в китиці по 6-30 штук. Плід кардіокрінума – циліндрична коробочка, наповнена великою кількістю плоского насіння. Своєрідність рослини у тому, що після цвітіння і дозрівання плодів цибулина вмирає.
Види кардіокрінума
У природі існує тільки чотири види кардіокрінума. Кардіокрінум китайський – Cardiocrinum cathayanum – досягає у висоту 1,5 м. Листя розташоване тільки на верхній частині стебла, подовжене, до 20см завдовжки і 10см завширшки, на довгих черешках. Квітки зеленувато-білі, верхівки оцвітини з пурпуровими плямами. Кардіокрінум гігантський – Cardiocrinum giganteum Makino виростає до 3м у висоту, має дуже велику цибулину – до 15см в діаметрі. Листя серцеподібне, квітки трубчасті, білі, з пурпуровими штрихами всередині і прозеленню зовні. Кардіокрінум гігантський юньнаньський – Cardiocrinum giganteum var. Yunnanense відкритий нещодавно. Глянсове серцеподібне листя цього виду особливо гарне навесні, коли, розкриваючись, відливає бордовим кольором. І, нарешті, кардіокрінум серцеподібний, або Глена, про який ми вам розповімо докладніше.
Догляд за кардіокрінумом серцеподібним
Цей вид досягає у висоту двох метрів. Назву свою отримав на честь учасника східно-сибірської експедиції в 60-х роках дев'ятнадцятого століття Петра Петровича Глена. Рослина, навіть коли не цвіте, виглядає дуже імпозантно через листяну розетку, що нагадує хосту. Яскраво-бронзового кольору під час розкриття, воно потім стає оливково-зеленим, і тільки прожилки зберігають червонуватий відтінок. До літа листя стає темно-зеленим, але своєрідна фактура листя робить його переливчастим. На високому потужному стеблі красується гігантська листяна розетка, а до середини літа зацвітають ароматні великі зеленувато-білі квіти.
Потребує цей вид високої вологості повітря, любить півтінь і не переносить протяги. У вегетаційний період потребує рясного поливу, особливо якщо літо посушливе. Грунт має бути добре дренованим, поживним, і найкраще підійдуть суглинки, перекопані з листовим і дерновим перегноєм. До посадки цибулини зберігають у вологому торфі або сфагнумі.
Яма повинна бути розміром 50х50см, на дно потрібно насипати биту цеглу і покрити її шаром крупнозернистого піску. Посадку в грунт здійснюють на початку осені таким чином, щоб верхівка цибулини знаходилася врівень з поверхнею грунту. Відстань між квітами має бути близько метра. На зиму висаджені цибулини потрібно вкрити листям і ялиновим гіллям, взимку бажано накидати на них сніг. Навесні буде потрібен захист від сонця.
Розмножується кардіокрінум насінням, яке при зберіганні в низьких температурах (але вище нуля) не втрачають схожості 7-10 років, але все ж краще сіяти свіжозібране насіння, що ще навіть не просохло. Насіння потребує багатоетапної стратифікації, а це під силу тільки досвідченим професійним квітникарям, тому краще використовувати вегетативний спосіб розмноження, а саме – дочірніми цибулинами, що утворюються на материнській цибулині. У кардіокрінума Глена їх буває до 8 штук. На початку осені засохлу рослину викопують, діток висаджують на відстань 1м один від одного. Якщо цибулинка надто молода, нехай вона перезимує у вологому торфі, а навесні ви її висадите.