Вербозілля: вирощування в саду, розмноження і види

Рослина вербозілля (лат. Lysimachia) – рід трав'янистих багаторічників, однорічників і дворічників родини Первоцвітові. Вербозіллям рослину називають за схожість його листя з листям верби. У народі вербозілля також відоме як кривавник, ранник, зімодра. Наукову назву рослині дано на честь Лісімаха – одного з полководців Олександра Македонського, який став згодом правителем Фракії й царем Македонії. Довгий час помилково вважалося, що саме він відкрив вербозілля.

Рід складається з понад сотні видів. Більшість видів вербозілля виростає в північній півкулі, зокрема в Північній Америці й у Східній Азії – понад сімдесят видів вербозілля зростає в Китаї. Деякі види ростуть у Південній Америці й Південній Африці. Зустрічається вербозілля на Кавказі, в європейській частині Росії і в Середній Азії.

Квітка вербозілля – опис

Трава вербозілля представлена однорічними, багаторічними й дворічними рослинами з прямостоячими або повзучими стеблами, простим, черговим, цільнокраїм, кільчастим або супротивним листям. Цвіте вербозілля білими, жовтими або рожевими квітками, одиночними пазушними чи зібраними в колосовидні або щитковидні волоті. Плід вербозілля – куляста або яйцеподібна коробочка. Вербозілля є родичем таких рослин, як цикламен, молочна трава, амбілантус і примула.

Вербозілля – рослина невибаглива і, незважаючи на свій непоказний вигляд, затребувана в садівництві: цвітіння вербозілля вирізняється багатством і тривалістю. Посадка вербозілля і догляд за ним не здадуться вам трудомісткими. У цій статті буде описано посадку і догляд за вербозіллям звичайним, оскільки це базовий вид роду, тим більше, що посадка і догляд за монетчастим вербозіллям або посадка і догляд за точковим вербозіллям, а також посадка конвалійного вербозілля і догляд за ним мають багато спільного з вирощуванням вербозілля звичайного.

Посадка вербозілля у відкритий ґрунт

Коли садити вербозілля у відкритий ґрунт

Розмножити вербозілля можна насінням і вегетативними способами. Сіють насіння вербозілля в ґрунт у червні або у вересні, під зиму.

Майже всі види вербозілля краще ростуть у затінку або притінку, а вербозілля монетчасте, хоч і воліє тінь дерев, прекрасно почувається на сонці. І тільки вербозілля пурпурове віддає перевагу відкритим сонячним місцям.

Як садити вербозілля

Вербозіллю потрібні родючі пухкі й вологі ділянки з близьким заляганням ґрунтових вод, а такі види, як вербозілля монетчасте, вербозілля пензлеквіткове й вербозілля звичайне, можна садити просто у водойму на глибину до 10 см. Склад ґрунту для вербозілля принципового значення не має, не любить воно тільки глинистих ґрунтів. Посадка вербозілля здійснюється в ґрунт, удобрений як слід перепрілим гноєм або компостом.

Висаджують вербозілля, як і будь-яку іншу рослину: поміщають кореневу систему в ямку, після чого закидають її ґрунтом, ущільнюють поверхню ділянки й поливають. Відстань між кущами вербозілля має бути не менше півметра.

Догляд за вербозіллям

Як виростити вербозілля

Посадка і догляд за вербозіллям у відкритому ґрунті не вимагають великих зусиль. Рослина, що виростає на вологих ґрунтах, звільняє вас від необхідності зволожувати ґрунт. Поливати рослину доведеться тільки в період тривалої відсутності дощів.

Догляд за вербозіллям не передбачає внесення підживлення упродовж періоду вегетації, і тільки в кінці осені потрібно удобрити ґрунт перегноєм.

Вербозілля – рослина-агресор, особливо такі види, як вербозілля крапчасте, війчасте і пензлеквіткове. Якщо не вкопати навколо кущів рослини обмежувачі у вигляді листів шиферу, пластика або металу, вона розповзеться по всьому саду. Коли вербозілля відцвіте, видаліть зів'ялі суцвіття, а восени обріжте у прямостоячого вербозілля стебла.

Цвітіння вербозілля

У кожного виду вербозілля свої терміни цвітіння, а у квітів – свій ступінь декоративності, і ми розповімо вам про те, як і коли цвіте те чи інше вербозілля, в розділі про види й сорти рослини.

Пересадка вербозілля

Вирощування вербозілля передбачає своєчасну пересадку рослини. На одному місці вербозілля в саду може рости до 10 років, але вже через два роки після посадки у вас буде розвинений кущ із великою кількістю дітей, які просто необхідно розсадити. Здійснюють пересадку напровесні або восени після падолисту.

Шкідники і хвороби вербозілля

Вербозілля напрочуд стійке до всіх таких проблем. Єдина неприємність, яка може з ним статися – напад попелиці, але на цей випадок завжди можна придбати в крамниці ефективний препарат – наприклад, Біотлін або Антитлін.

Розмноження вербозілля

Як уже згадувалося, розмножується вербозілля насінням і вегетативно – поділом куща, живцями й прикореневими пагонами. Але досвід показує, що вегетативні способи розмноження вербозілля надійніші за насіннєвий, тим паче що вербозілля з насіння зацвітає лише на 2-3 рік після появи сходів. Насіння вербозілля перед посівом у кінці травня або на початку червня необхідно піддати стратифікації упродовж півтора-двох місяців в овочевому ящику холодильника. Перед осіннім посівом обробляти насіння холодом не потрібно – в зимовому ґрунті воно пройде природну стратифікацію, і навесні ви побачите дружні сходи. Можна скористатися розсадним насіннєвим способом: насіння, що пройшло стратифікацію, висівають по поверхні вологого субстрату, що складається з піску й торфу, накривають склом й утримують посіви при температурі 15 ºC в світлому місці. Днів через десять-чотирнадцять з'являться сходи, а коли вони зміцніють, їх пікірують в окремі посудини й у червні після гарту висаджують у відкритий ґрунт, дотримуючись інтервалу між сіянцями 50 см.

Напровесні або восени, під час пересадки, можна здійснити розмноження вербозілля поділом куща. Вербозілля викопують, відокремлюють дітки, потім ділять на частини сам кущ таким чином, щоб у кожної діленки були розвинені коріння й пагони, після чого всі частини розсаджують. Зацвітуть усі ці рослини вже в наступному році. Доглядають за розсадженими частинами, як за дорослою рослиною.

Вербозілля монетчасте розмножують найчастіше живцями завдовжки 10-20 см. Живцювання проводять під час осіннього обрізування або навесні. Живці нижнім зрізом опускають у воду, а після того, як на них утворюється коріння, живці висаджують у пухкий вологий ґрунт на тінистій ділянці.

Багаторічне вербозілля після цвітіння

Ми вже писали, що після цвітіння зів'ялі суцвіття вербозілля видаляють, а восени у прямостоячих видів обрізають і стебла, після чого підсипають до рослин перегній або компост. Зимують усі види вербозілля без укриття – вони прекрасно зносять зимові холоди.

Види і сорти вербозілля

Пропонуємо вам опис найбільш відомих у культурі видів вербозілля та їхніх найкращих сортів.

Вербозілля звичайне (Lysimachia vulgaris)

– трав'янистий багаторічник, поширений у природі на луках, біля боліт, по берегах водойм і в лісах Євразії та Північної Африки. У нього повзуче кореневище й прямостояче стебло заввишки від 50 до 100 см. Листя у вербозілля звичайного цілокрає, ланцетне, супротивне або кільчасте, зверху гладке, знизу з опушенням. Жовті дзвінчасті квітки з червоно-коричневою плямою біля основи віночка, зібрані в верхівкові волоті, розкриваються в червні-серпні. Цей вид вербозілля є медоносом. Він не боїться перезволоження й може рости просто у воді на глибині до 10 см.

Вербозілля дібровне (Lysimachia nemorum)

виростає на території Європи поблизу річок і водойм, піднімаючись від передгір'їв до субальпійського пояса. Це багаторічна рослина заввишки до 30 см із великим широким листям і одиночними жовтими квітками на довгих квітконіжках. Цвітіння цього виду починається в травні й триває близько двох місяців.

Вербозілля пензлеквіткове (Lysimachia thyrsiflora)

росте по берегах водойм і на мілководді. У нього повзуче кореневище й прямі міцні стебла заввишки до 60 см. Листя вузьке, ланцетне, часто посаджене. Дрібні жовті квітки, що здаються пухнастими через стирчання тичинок, зібрані в густі верхівкові пазухи суцвіття завдовжки до 3 см. Цвітіння цього виду починається в кінці травня або на початку червня.

Вербозілля точкове (Lysimachia punctata)

зростає в лісах Західної й Середньої Європи. У нього довге кореневище, на кінці якого кільце з 4-6 підземних пагонів, опушені прямостоячі стебла з сидячим широколанцетним листям і лимонно-жовтими квітками, розташованими на слабкорозгалуженій верхівці стебла. Цвітіння починається в кінці червня або на початку липня й триває близько місяця. Цей вид вербозілля віддає перевагу добре освітленим місцям. Найкращі сорти вербозілля точкового:

• Вербозілля Олександр – сорт із зеленим листям із білою облямівкою по краю;
• Золотий Олександр – вербозілля із золотою облямівкою по краю зеленого листя.

Вербозілля скрученоквіткове (Lysimachia congestiflora)

родом із Китаю. Це вербозілля жовте – так воно виглядає через велику кількість золотисто-жовтих квіток із червоним мазком біля основи пелюсток. Листя у рослини соковите і густе, яскраво-зеленого кольору. Цей вид став відомий не так давно – в 1992 році. Найкращі сорти цього виду:

• Ліссі – вербозілля з жовтими кулястими суцвіттями й зеленим листям;
• Аутбек Сансет – ряболистий сорт із жовтою смугою по темно-зелених листках і жовтими квітками;
• Перський килим – сорт із червоними жилками по темно-зелених листках невеликого розміру й жовтими квітками;
• Перський шоколад – вербозілля з пурпуровим листям, яке не відмирає восени, і золотисто-жовтими квітками.

Вербозілля конвалієве (Lysimachia clethroides)

або вербозілля клетроподібне зростає на півдні Приморського краю. У нього рожево-біле кореневище, як у конвалії, але дещо товще, прямостояче, опушене й облистяне стебло заввишки до 20 см і зібрані в щільне колосоподібне суцвіття завдовжки до 20 см дрібні білі квіти. Цвітіння починається в кінці червня й триває 2-3 тижні. У культурі цей вид із кінця минулого століття. Найвідоміші сорти:

• Леді Джейн – рослина заввишки від 60 до 90 см, зацвітає в кінці літа;
• Гейша – ряболистий сорт із кремовою облямівкою по краю листя.

Вербозілля монетчасте (Lysimachia nummularia)

або вербозілля монетне, або вербозілля лугове, або луговий чай – дуже поширений в Європі, Японії та Північній Америці вид, що росте на заплавних луках, у тінистих гаях, по берегах річок, водойм і на узбіччях боліт. Це вербозілля ґрунтопокривне, багаторічна рослина з лежачим стеблом завдовжки до 30 см і супротивним овальним короткочерешковим листям завдовжки до 2,5 см. Квітки у рослин цього виду пазушні, поодинокі, жовті, діаметром до 2,5 см. Початок цвітіння залежить від освітленості, але на сонячних ділянках воно починається в кінці травня або в червні. Вербозілля монетчасте утворює покрив не тільки на горизонтальній поверхні, а й на крутих схилах. Одним із найвідоміших сортів виду є вербозілля Ауреа – менш зимостійке, ніж основний вид, з жовтувато-зеленим листям.

Вербозілля пурпурове (Lysimachia purpurea)

або вербозілля війчасте (Lysimachia ciliata), в природі росте в Північній Америці. Це прямостоячий багаторічник заввишки до 45 см із парним широколанцетним листям винно-червоного кольору. Квітки у цього виду пазушні, верхівкові, дрібні, жовто-лимонні, зібрані в пухке суцвіття. Цвітіння починається в серпні. Вербозілля пурпурове віддає перевагу відкритим сонячним місцям.

Вербозілля чорно-пурпурове (Lysimachia atropurpurea)

родом із Греції. Це багаторічна рослина заввишки 45-90 см із неймовірної краси колосоподібними суцвіттями, що складаються з безлічі квіток темного винного, майже чорного кольору. Краї зеленого листя прикрашені легким гофруванням, особливо помітним у молодих рослин. Зацвітає це вербозілля в кінці липня. Найвідоміший сорт – Божоле, з квітками темно-пурпурного кольору.

Вербозілля ефемерне (Lysimachia ephemerum)

у природі росте в Південно-Західній Європі. Це морозостійкий багаторічник заввишки до 90 см, який активно розростається вшир. До кінця літа на рослинах з'являються квітки, зібрані в колосоподібні суцвіття. У культурі вид із XIX століття.

Властивості вербозілля – шкода і користь

Лікувальні властивості вербозілля

Вербозілля звичайне заживляє рани, чинить в'язку, кровоспинну й знеболюючу дію, однак офіційна медицина до вербозілля байдужа. А ось у народній медицині рослина застосовується для усунення проносу й припинення внутрішніх кровотеч, а також для лікування гнійних ран, що довго не загоюються, екземи, стоматиту й молочниці.

Вербозілля містить сапоніни, дубильні речовини, рутин, вуглеводи, кремнієву та аскорбінову кислоту, тому широко застосовується в гомеопатії. Свіже листя рослини накладають на рани, квітками та листям лікують нариви, порошком із висушених коренів втамовують біль і загоюють порізи й опіки.

Для зупинки внутрішньої кровотечі використовують настій вербозілля: столову ложку сухого листя заливають склянкою окропу, настоюють, проціджують і приймають по 1-2 столові ложки тричі на день до їди.

Після важкої хвороби для відновлення сил вживають настоянку вербозілля: 2 столові ложки свіжої трави заливають склянкою горілки, щільно закупорюють, настоюють у темному місці упродовж 3-4 днів, проціджують і п'ють по 20 крапель 3-4 рази на день.

Від головного болю й від застуди допомагає такий чай: візьміть по столовій ложці квіток ромашки аптечної, листя розмарину та трави вербозілля, запарте двома склянками окропу, дайте настоятися кілька хвилин і пийте.

Вербозілля – протипокази

Протипоказані препарати з вербозілля хворим на склероз судин кінцівок, варикоз, тромбоз, людям із високим артеріальним тиском і підвищеним згортанням крові. Не застосовують вербозілля й при сухому кашлі у дітей.

• Вербена: вирощування в саду, види і сорти
• Верес: вирощування в саду, види і сорти