Рослина дерен (лат. Cornus) належить до роду родини Деренові, представників якого в природі налічується близько п'ятдесяти. Найчастіше це листопадні деревні рослини – чагарники або дерева, але іноді це трав'янисті багаторічники або деревні зимовозелені рослини. Рід Дерен складають чотири підроди. Про походження назви «дерен» мовознавці досі сперечаються, а ось тюркське слово «кизил» (так теж часто називають дерен) означає «червоний» – мабуть, за кольором ягід найвідомішого виду дерену. Поширені рослини цього роду у Східній і Південній Європі, на Кавказі, в Малій Азії, Китаї та Японії.

Окультурювати дерен люди почали дуже давно: ще римляни і давні греки займалися відбором кращих форм рослини для розведення в садах і, як стверджував Вергілій, небезуспішно. У середній смузі Росії дерен стали вирощувати у XVII столітті, за царя Олексія Михайловича, великого любителя усіляких рослинних чудасій, а інтерес саме до дерену був викликаний надзвичайною корисністю його плодів, що вживались у ті часи у вигляді відвару.

Перші переселенці до Америки використовували дерен для чищення зубів, а американські аборигени – для виготовлення стріл. Пізніше з дуже твердої деревини дерену стали виробляти човники для ткацького обладнання, дверні ручки, ручки для молотків, тенісні ракетки. Стверджують, що навіть Святий Хрест було зроблено з дерену. Квітка дерену тихоокеанського – офіційна квітка Британської Колумбії, провінції в Канаді, а квітуче дерево дерен – офіційне дерево американських штатів Міссурі і Вірджинія.

Чагарник дерен – опис

Найвідоміший представник роду – чагарник дерен звичайний, або дерен чоловічий, заввишки до 2,5 см із блискучими червоно-помаранчевими звисаючими пагонами, які при зіткненні із ґрунтом легко вкорінюються, яскравим зеленим супротивним або черговим листям і молочно-білими квітками, зібраними в суцвіття діаметром до 5 см, які розпускаються у травні і цвітуть протягом двох тижнів. Плоди дерену з однією або двома кісточками, що дозрівають із серпня по жовтень, розрізняються як за формою, так і за кольором. У культурних форм вони досягають довжини 3 см, форму мають зазвичай витягнуто-циліндричну, проте зустрічаються і види з майже круглими, як у вишні, плодами, а також бочкоподібними і навіть грушоподібними. Колір плодів зазвичай яскраво-червоний, але відомі форми з рожевими, жовтими, пурпуровими і навіть чорними ягодами. І за смаком ягоди дерену різняться: можуть бути солодкими, терпкими або терпко-солодкими, соковитими або сухуватими. Саму рослину можна формувати як у вигляді куща, так і у вигляді дерева. Дерен досить морозостійкий, але при температурі -30 ºC у нього обмерзають кінці пагонів. Живе кущ дерену більше ста років.

Посадка дерену

Коли саджати дерен

Час, коли прийшла пора саджати дерен, вгадати легко – як тільки почне опадати листя тополі. Посадка дерену восени краща за весняну тому, що навесні вам доведеться висаджувати дерен в дуже короткий часовий проміжок між тим, як прогріється земля, і порою, коли почнуть розпускатися бруньки дерену. Виберіть для дерену напівтінисту ділянку із багатим на вапно ґрунтом на південній або південно-західній стороні, на якому ґрунтові води залягають не вище півтора метрів. Зростає дерен і в кислих ґрунтах, проте це негативно позначається і на його розвитку, і на якості врожаю. Розташовують дерен не ближче, ніж за 3-5 метрів від паркану, будівель та інших дерев. Щоб дерен плодоносив, у нього повинна бути в саду пара, а краще дві, і розміщуватися вони повинні не далі, ніж за 3-5 метрів один від одного.

Як посадити дерен

Готові до посадки саджанці дерену повинні бути дворічними, заввишки близько 1,5 м, з діаметром стовбура близько 2 см, на них має бути 3-5 скелетних гілок. Посадка дерену здійснюється в яму діаметром і глибиною приблизно 80 см. Викопавши яму, вбийте в неї кілок, до якого ви потім прив'яжете саджанець. Кілок вбивають із того боку, звідки зазвичай дме вітер. Верхній, родючий шар ґрунту, вийнятого з ями, змішайте з перегноєм і мінеральними добривами, насипте з нього пагорб в центрі ями, встановіть на пагорб саджанець дерену, обережно розправте його коріння, засипте яму родючим ґрунтом із добривами, підтримуючи саджанець так, щоб його коренева шийка була на 3-4 см вище рівня ділянки. Полийте саджанець трьома відрами води, а коли вона вбереться, ґрунт осяде, і шийка виявиться врівень із поверхнею, обріжте пагони саджанця на третину довжини, прив'яжіть його до опори і замульчуйте пристовбурне коло перегноєм або сухим ґрунтом із нижнього, менш родючого шару ґрунту.

Догляд за дереном

Як виростити дерен у саду

Посадка та догляд за дереном мало чим відрізняються від посадки та догляду за будь-яким іншим плодовим чагарником – шипшиною або барбарисом, наприклад. Полягає догляд за дереном у поливі, розпушуванні ґрунту на ділянці, видаленні із нього бур'янів, обрізанні пагонів рослини і підживленні. Особливість дерену в тому, що в його плодоносінні немає періодичності, тобто врожай він дає щорічно. Урожай майбутнього року закладається у травні-червні поточного, і до кінця вегетативного періоду квіткові бруньки, що формуються водночас зі зростанням пагонів, повинні бути сформовані остаточно. Саме тому так важливо поливати й підживлювати дерен своєчасно. Аби вода не розтікалася по ділянці, а прямувала до поверхнево розташованої кореневої системи, зробіть навколо куща кругову борозну і лийте воду в неї. Намагайтеся дотримуватися у зволоженні дерену балансу: води має бути достатньо, але надмірний полив неприпустимий. Після поливання ґрунт на ділянці розпушують не глибше, ніж на 8-10 см, водночас позбавляючись бур'янів. Що стосується підживлення, то в першій половині сезону застосовують добрива з азотно-фосфорною складовою, а в другій роблять акцент на калійній – наприклад, вносять у ґрунт деревну золу. Добре реагує дерен на компост і перегній, але найважливішим для росту і плодоношення дерену є наявність у ґрунті кальцію – майте це на увазі.

Обрізування дерену

Вирощування дерену передбачає проведення регулярного обрізування чагарнику. Взимку або напровесні, в період спокою, видаліть із куща всі пошкоджені, сухі й обморожені гілки, які є легкою здобиччю для грибків або шкідливих комах. Перш ніж різати гілку, занурте ножиці в розчин хлорки у консистенції 1:3, щоб не перенести збудників хвороб, які, можливо, оселилися на дерені, на здорові гілки. Укоротіть або обріжте дощенту занадто старі стебла, щоб стимулювати зростання нових пагонів. Виріжте гілки і пагони, що ростуть усередину куща. Якщо ваш кущ щеплений, видаліть усі пагони нижче місця щеплення. Робити формуюче обрізування вам, найпевніше, не доведеться, оскільки рослина має природну красиву крону.

Шкідники і хвороби дерену

Як правило, дерен ні шкідниками, ні хворобами не уражується. Але іноді, вкрай рідко, рослина потерпає від грибкового захворювання іржа, яка проявляється жовтими плямами на листі. Знищують грибок обробкою рослини бордоською рідиною. Так само рідко вражає дерен борошниста роса, з якою борються колоїдною сіркою, а також плямистості, проти яких застосовують обробку дерену все тією ж бордоською сумішшю. Зі шкідників можуть ушкодити дерен червець равликовий і гусінь-багатоквітниця – перший знищують обробкою рослини вапном, а другу – паризькою зеленню.

Дерен у Підмосков'ї

Чомусь заведено думати, що дерен у Москві і Підмосков'ї не приживається, проте це неправда. Селекціонери вивели сорти рослини, здатні зносити тридцятиградусні морози, тому дерен нормально розвивається і рясно плодоносить і в умовах середньої смуги. Посадка та догляд за дереном у Підмосков'ї нічим не відрізняються від вирощування рослини, наприклад, на Ставропіллі або в Україні. Іноді, правда, кінці його молодих пагонів взимку обмерзають, тому навесні їх доводиться обрізати. Щоб уникнути таких неприємних сюрпризів, молодий дерен на зиму кілька років потрібно вкривати мішковиною, а пристовбурні кола дерену, як молодого, так і дорослого, мульчувати на зиму товстим шаром торфу або перегною.

Розмноження дерену

Як розмножувати дерен

В аматорському садівництві дерен розмножують переважно вегетативно, однак цілком можливе і насіннєве розмноження.

Вирощування дерену з кісточки

Кісточки дерену очищають від м'якоті і кладуть їх у вологий мох або тирсу на цілий рік, постійно підтримуючи вологе середовище – таким чином відбувається стратифікація насіння перед посівом. Кісточка дерену не розпадається на сім'ядолі, тому занурювати її в ґрунт потрібно не більше, ніж на 3 см. Нестратифіковане насіння проростає тільки за два роки, причому далеко не все. Стратифіковане насіння сходить у рік посіву. Догляд за насінням звичайний: полив, підживлення, прополювання, на самому початку росту притінення від палючих променів. За перший рік сходи виростають тільки до 3-4 см, до кінця другого – до 10-15 см, і восени їх можна висаджувати у відкритий ґрунт у розплідник. Плодоносить дерен з насіння тільки за 7-10 років.

Для насіннєвого розмноження беруть кісточки диких видів дерену, потім, коли з них виростуть молоденькі саджанці, їх використовують як підщепи для культурних видів дерену.

Розмноження дерену живцями

Для живцювання дерену підходять тільки зелені живці із кущів не молодших 5-6 років – здерев'янілі живці приживаються дуже погано. Живці завдовжки 10-15 см нарізають рано-вранці з пагонів у фазі активного зростання, на кожному має бути добре розвинена точка росту і по дві пари листків. Живці після зрізання відразу ставлять у воду. Косий нижній зріз повинен проходити нижче бруньки на півсантиметра-сантиметр. Перед посадкою живці позбавляють нижньої пари листя і витримують протягом шести-дванадцяти годин у тривідсотковому розчині гетероауксину. Потім їх промивають, висаджують під кутом у 45º у тінисте місце, в ґрунт, посипаний згори шаром добре промитого піску завтовшки 7-10 см, і накривають поліетиленом так, щоб між плівкою і живцями був люфт 15-20 см. Після посадки живці поливають, і надалі ґрунт утримують у злегка вологому стані, не допускаючи попадання на живці прямих сонячних променів. Поливати ділянку треба через дрібне сито, щоб вода не лилася потоком, а розбризкувалася. Температура під плівкою має бути близько 25 ºC, і як тільки вона піднімається вище, піднімайте плівку для провітрювання. Вкорінюються живці за два-три тижні, після чого їх починають загартовувати – для цього знадобиться приблизно два тижні часу, потім плівку прибирають, а зміцнілі живці підживлюють рідкою аміачною селітрою (30 г на відро води). Наступної осені кущики висаджують на постійне місце.

Розмноження дерену щепленням

Окулірування (очкування) проводять у серпні-вересні на висаджені і вкорінені дворічні сіянці дикого дерену, а в якості прищепи використовують культурні сорти рослини. Гострим ножем на підщепі роблять надріз хрест-навхрест – по горизонталі і вертикалі, причому вертикальний заріз роблять завглибшки до 3 см. З прищепи зрізають бруньку з корою, черешком листка і частиною деревини, вставляють її у вертикальний розріз, обережно розсунувши убік кору на ньому, і фіксують прищепу очкувальною стрічкою (можна використовувати канцелярський скотч). За два-три тижні, якщо ви все зробили правильно, черешок відпаде. У жовтні плівку можна зняти. Пагони підщепи, що з'являються, потрібно видаляти.

Розмноження дерену відсадками

Як відсадки використовують горизонтальні дугоподібні однорічні пагони. Навесні, як тільки прогріється ґрунт, перекопайте його навколо куща дерену з додаванням добрив, вирівняйте, зробіть канавки, пригніть і прокладіть у них намічені пагони, пришпильте їх і присипте в місці кріплення ґрунтом, а верхівки прищипніть. Коли в місцях кріплення у відсадків розвинуться зелені пагони заввишки 10-12 см, присипте їх до половини землею, а за 2-3 тижні, коли пагони додадуть у рості ще стільки ж, присипте їх до половини ще раз. Восени або наступної весни відсадки відокремлюють від материнської рослини і висаджують на постійне місце.

Розмноження дерену поділом куща

До цього способу вдаються, коли доводиться пересаджувати кущ дерену на нове місце. Навесні, до того, як набухнуть бруньки, або восени, за місяць до заморозків, дерен викопують, видаляють із нього всі старі гілки, обережно звільняють кореневу систему від ґрунту і розрізають кущ на кілька приблизно рівних частин, кожна з яких має гарне коріння і здорову надземну частину. Перед посадкою старе коріння вирізують, решту злегка вкорочують.

Розмножують дерен також кореневими паростками, якщо вони ростуть від кореневласної рослини – парость відокремлюють від куща і пересаджують на нове місце. У прищепленої рослини коренева парость зростає від підщепи – дикого виду дерену, вона вам навряд чи знадобиться.

Види і сорти дерену

Дерен звичайний (Cornus mas)

Найвідоміший вид роду – дерен звичайний, опис якого ми вже давали. Додамо тільки, що найпопулярнішими формами дерену звичайного є:

• Пірамідаліс – дерен із пірамідальною формою крони;
• Нана – дерен карликовий із кулястою кроною;
• Варієгата – дерен із облямованим білою смужкою листям;
• Ауреа – дерен із золотистим листям;
• Ауреа-варієгата – дерен із жовтим строкатим листям.

Дерен білий (Cornus alba)

також дуже поширений у культурі вид, який у природних умовах зустрічається в Китаї, Японії, Кореї та майже по всій території Росії. Цей чагарник заввишки до 3 м із гнучкими, тонкими гілками переважно червоно-помаранчевого кольору, хоча бувають форми із чорно-червоними і червоно-бурими гілками. Його молоді пагони вкриті сизим нальотом. Листя у рослин цього виду широкояйцеподібне, злегка зморшкувате, завдовжки 10-12 см, темно-зелені згори пластини, білясті знизу, восени вони забарвлюються в темний червоно-ліловий колір. Дрібні білі квітки до 5 см у діаметрі, зібрані в щитковидні суцвіття, рясно вкривають кущ у першій половині літа і повторно на початку осені. Білі кулясті плоди із синім відтінком дозрівають якраз до другого цвітіння дерену білого. Цей вид має безліч декоративних форм:

• сріблясто-облямована – рослина із кремово-білою облямівкою по листю, яке восени із зеленого стає карміново-червоним. Колір кори теж червоний. Висота куща 2-3 м;
• Елегантіссіма – дуже зимостійка швидкозростаюча форма дерену заввишки до 3 м з ефектними пагонами червоного кольору, що впадають в очі взимку, і листям із нерівною кремовою облямівкою, плямами і смугами;
• Сибірика Ауреа – кущ заввишки 1,5-2 м із ніжно-жовтим листям на прямостоячих червоних пагонах і кремово-білими квітками, що розпускаються іноді повторно восени, водночас із дозріванням голубуватих плодів;
• Сибірика Варієгата – дерен двометрової висоти із широкою кремово-білою облямівкою, смугами і плямами по листю, які восени змінюють зелене тло на пурпурове, а облямівка і крап залишаються, як і раніше, кремовими. Пагони взимку зберігають червоно-кораловий колір кори. Плодоносить ця рослина слабко, росте повільно, дуже підходить для малих садів.

Дерен червоний, або криваво-червоний (Cornus sanguinea)

зростає у підлісках листяних і змішаних лісів, по берегах річок і озер від Прибалтики до низин Дону і від півдня Скандинавії до Балкан. Це листопадний чагарник заввишки до 4 м із гіллястою кроною і пониклими пагонами різного забарвлення – зеленого, червоного, пурпурового. Листя у нього округле, яйцеподібне, яскраво-зелене з дрібним опушенням згори і густо опушене, а від цього білясте, зі споду. Восени листя стає яскраво-червоним. Дрібні, тьмяні, білуваті квітки складають щитковидні багатоквіткові суцвіття до 7 см у діаметрі. Цвітуть вони 15-20 днів. Численні чорні плоди виглядають гарно і контрастно на тлі яскравого червоного листя. Декоративні форми дерену червоного:

• Найзеленіша – з пагонами, листям і плодами зеленого кольору;
• Варієгата – чагарник заввишки до 4 м зі строкатим жовтим листям і ніжно-зеленими молодими пагонами, які з віком стають бордовими. Плоди синювато-чорні;
• Дерен Мітча – листя цієї форми блідо-жовтого кольору в дрібних плямах.

Дерен квітучий (Cornus florida)

родом зі сходу Північної Америки. Це листопадне дерево з розлогою щільною кроною, яке цвіте до розпускання листя. Осіннє листя яскраво-червоне. Сорти:

• Черокі Чіф – висота дерева 4-6 м, брактеї червоно-рожеві;
• Рубра – брактеї від світло-рожевого до яскраво-червоного, висота куща 4-6 м.

Дерен шовковистий (Cornus stolonifera)

теж із Північної Америки, де він росте у вологих лісах по берегах водотоків, забираючись на висоту від 450 до 2700 м над рівнем моря. Вид близький до дерену білого, але відрізняється передусім здатністю давати навколо куща безліч паростків. Цей чагарник заввишки до 2,5 м із червоно-кораловими блискучими пагонами, яскраво-зеленим листям, молочно-білими квітками, зібраними в суцвіття до 5 см діаметром і блакитно-білими плодами. Декоративними формами дерену шовковистого є:

• Біло-облямована, до якої належить сорт Вайт Голд – чагарник середнього зросту з білою облямівкою по краях зеленого листя;
• Флавірамеа – швидкозростаючий чагарник із круглою формою куща заввишки і завширшки 2-3 м. Кора у нього взимку й навесні жовта, а влітку і восени жовтувато-зелена. Листя зелене, восени червонувате, але не все – багато листків кольору не змінюють;
• Келсі – карликовий кущ заввишки не більше метра і до півтора метрів завширшки із червонуватою або яскраво-зеленою корою і зеленим листям, що не опадає до глибокої осені, хоча і міняє колір на помаранчевий або темно-червоний.

Дерен Коуза (Cornus kousa)

у природі росте в Японії та Китаї. Це зимостійкий листопадний чагарник до 9 м у висоту з граціозними витонченими приквітками. Восени листя набуває яскраво-червоного кольору. Сорти:

• Голд Стар – зелене листя із жовтим візерунком, висота куща 5-7 м;
• Мілки Вей – високий кущ, брактеї кремово-білі.

Існує ряд сланких деренів, які ботаніки виділяють в окремий рід – дерен шведський і канадський, окремо стоїть рід Свида, куди входять дерен грузинський і Меєра.

Властивості дерену – шкода і користь

Корисні властивості дерену

Коли в літературі описують лікувальні властивості дерену, то мають на увазі насамперед рослини виду дерен звичайний. Чим корисний дерен, і які насправді властивості він має? По-перше, його плоди містять вітамін C у більших кількостях, ніж лимон, і мають протицингову дію, тому із плодів дерену виготовляють пасту для космонавтів і моряків далекого плавання. По-друге, дубильні речовини, що містяться в плодах, скріплюють випорожнення. Корисні ягоди і для хворих на цукровий діабет, оскільки знижують рівень цукру в крові і посилюють активність підшлункової залози з вироблення необхідного ферменту. Має дерен протизапальну, жовчогінну, сечогінну, бактерицидну і в'яжучу дію. Ягоди дерену підвищують апетит, покращують травлення, нормалізують артеріальний тиск, знімають головний біль, прискорюють обмінні процеси в організмі. Дерен застосовують при лікуванні циститу, подагри, шкірних захворювань, набряків ніг, запалення вен, кишкових захворювань, у тому числі діареї та дизентерії. Потрібно сказати, що цілющі якості мають не тільки плоди дерену, але також його квітки, кора, листя і коріння. Пропонуємо вам кілька рецептів, які можуть виручити в скрутну хвилину:

Настоянка з листя дерену: 50 г подрібненого листя дерену залити склянкою харчового спирту, настоювати протягом двох тижнів, потім процідити. Вживати 10-15 крапель із водою тричі на день. Цією настоянкою лікують геморой, екзему, подагру, шкірні інфекції, виганяють кишкових паразитів.

Відвар плодів дерену: столову ложку сушених ягід залити склянкою води, кип'ятити на маленькому вогні 20 хвилин, потім настоювати протягом 2 годин, процідити і приймати при авітамінозі по чверті склянки 3 рази на день до їди.

Відвар із кори і коренів дерену: чайну ложку подрібнених коренів і кори залити склянкою води і кип'ятити 15 хвилин, потім настояти протягом двох годин, процідити і пити при ревматизмі 3 рази на день по 2 столових ложки.

Крім того, чудові як лікувальні, так і смакові якості мають напої та варення з дерену. Плоди дерену сушать на зиму й готують із них смачний і корисний відвар.

Дерен – протипокази

Не рекомендується вживання ягід і соку дерену людям із підвищеною кислотністю, тим, хто потерпає від закрепів або має мляву перистальтику кишківника, а також тим, у кого нестабільна нервова система або індивідуальна незносність дерену.

• Дерен білий: вирощування в саду, опис сортів
• Дзвіночки: вирощування з насіння, посадка й догляд